Постанова ВССУ від 17.07.2026 року у справі №522/17560/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року

м. Київ

справа № 522/17560/23

провадження № 61-7231св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.

Зміст заявлених вимог

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа - ГУ ДМС України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона постійно проживала на території України з літа 1985 року по 1993 рік. Частину з цього періоду вона була зареєстрована в м. Макіївка Донецької області. Далі вона поїхала до Грузії і зареєструвала там своє місце проживання до 1992 року, але навчалась та проживала в Україні.

3. Посилалася на те, що встановлення факту постійного проживання на території України їй необхідно для отримання паспорта громадянина України або посвідки на постійне проживання в Україні.

4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання на території України у період з 17 липня 1985 року по 05 квітня

1988 року.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанції

5. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14 березня

2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України залишено без розгляду.

6. Суд першої інстанції вважав, що звернення до суду із зазначеною заявою є передчасним, оскільки заявниця не довела, що у позасудовому порядку не змогла набути громадянство України.

7. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Гараєв Є. Ш., задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси

від 14 березня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Зазначено, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, це право використовує Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

9. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого

2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

10. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України у період з 17 липня 1985 року по 05 квітня

1988 року.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданих суду доказів вбачається, що заявниця постійно проживала на території України в період