ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 331/24/22
Провадження № 61-10509св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шоніної Олени Валеріївни на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 рокув складі судді Шалагінової А.В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року в складі колегії суддів Подліянової Г. С., Онищенко Е. А., Кочеткової І. В.
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Дениса Петровича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність та дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Д. П. (далі - державний виконавець), у якій просила:
визнати бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1 відповідно до статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) неправомірною;
визнати неправомірними і скасувати: вимогу державного виконавця від 28 листопада 2023 року № 79898/5, постанову про накладення штрафу від 28 листопада 2023 року, постанову про накладення штрафу від 28 лютого 2024 року, постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 28 лютого 2024 року, подання про вчинення кримінального правопорушення від 29 лютого 2024 року, постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 лютого 2024 року;
зобов`язати державного виконавця повернути грошові кошти, стягнуті на підставі постанов про накладення штрафу та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Зазначала, що про наявність виконавчого провадження вона та її представник не знали, копію постанови про виконавче провадження, вимоги державного виконавця та інші документи не отримували. Лише 19 квітня 2024 року після направлення адвокатського запиту її представник ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
25 березня 2025 року ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) поновлено строк для подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції керувався тим, що представником ОСОБА_1 не доведено, що дії державного виконавця є незаконними, а її права були порушені внаслідок незаконних дій державного виконавця під час здійсненняпримусового виконання судового рішення про забезпечення спілкування малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 в телефонному режимі відео- та аудіозв`язку, зокрема в месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п`ять разів на тиждень, а також повідомлення його про місцеперебування, стан здоров`я, умови проживання, харчування дитини.
08 липня 2025 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1, визнання неправомірною і скасування вимоги державного виконавця від 28 листопада 2023 року № 79898/5, визнання неправомірним і скасування подання про вчинення кримінального правопорушення від 29 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, визнання неправомірною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про зобов`язання державного виконавця повернути стягнуті грошові кошти - змінено з урахуванням мотивів, викладених в постанові апеляційного суду.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними і скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; про визнання неправомірною і скасування постанови про накладення штрафу від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про визнання неправомірною і скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 скасовано.
Провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання дій неправомірними і скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; про визнання неправомірною і скасування постанови про накладення штрафу
від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про визнання неправомірною і скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 закрито.
Роз`яснено заявниці, що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) суд за її заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Апеляційний суд керувався тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1 за виконавчим документом, яким є ухвала суду від 26 липня 2022 року,направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням 19 жовтня 2023 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 на підтвердження чого надано список рекомендованих відправлень від 19 жовтня 2023 року № 171 (т. 1, а. с. 173). Ця адреса також зазначена представником ОСОБА_1 в скарзі на дії/бездіяльність органу примусового виконання, та в апеляційній скарзі. Отже, відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, яка була вказана у виконавчому листі, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання судового рішення.
Суд вказав, що ОСОБА_1 не доведено факту добровільного виконання ухвали суду, що є виконавчим документом, жодні дії, спрямовані на виконання ухвали, нею не вживалися, а, отже, державним виконавцем правомірно направлено до відділу поліції подання про вчинення боржницею кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вимоги скарги про вчинення дій щодо повернення незаконно стягнутих коштів не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги випливають з правовідносин, які стосуються реалізації права заявниці на захист майнових прав, що не можуть вирішуватися в межах розгляду скарги на дії державного виконавця.
Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Манделюк Д.П. від 28 листопада 2023 року про накладення штрафу, від 28 лютого 2024 року про накладення штрафу, від 28 лютого 2024 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, однак оскарження постанови виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції помилково розглянув скаргу ОСОБА_1 в зазначеній частині вимог у порядку цивільного судочинства, тому ухвала суду в зазначеній частині підлягає скасуванню із закриттям провадження всправі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів