ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 487/11354/24
провадження № 61-13118св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2025 року у складі судді Скоринчук К. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.
2. Позов обґрунтовано тим, що з 10 листопада 2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 березня 2014 року (справа № 487/811/14).
3. Під час шлюбу в них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. З кінця 2014 року донька сторін проживає з ним, який її самостійно утримує та виховує, мати дитини виїхала за межі України, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться її життям.
5. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що у вересні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України, оскільки на момент мобілізації документально не зміг підтвердити факт самостійного виховання дитини та отримати відстрочку від мобілізації. Крім того, відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для звільнення військовослужбовця зі служби необхідно надати, зокрема, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
6. Враховуючи викладене просив суд встановити факт самостійного виховання ним неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
7. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачка умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ухилення матері від участі у вихованні та утримання доньки.
9. Також суди зазначили, що та обставина, що мати дитини проживає окремо, не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дитину і може вважатися в розумінні закону «одиноким батьком», оскільки вказані обставини не позбавляють матір дитини батьківських прав і не залишають дитину материнського виховання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
13. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21, від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23, від 22 січня 2025 року в справі № 495/432/23, від 02 квітня 2025 року в справі № 127/3622/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Сервіси для юристів