ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 635/4644/24
провадження № 61-13340св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватнеакціонерне товариство «Харків-Авто», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Репетун Катерина Володимирівна, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року у складі судді Пілюгіної О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» (далі - ПрАТ «Харків-Авто», товариство), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків» (далі - ТОВ «Укравто Харків», товариство), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 18 вересня 2020 року він працював у відповідача на посаді завідуючого регіональним складом-накопичувачем запчастин ПрАТ «Харків-Авто».
Із 26 лютого 2022року до 10 березня 2022 року він перебував на лікарняному,
а 11 березня 2022 року - прибув до ПрАТ «Харків-Авто» за юридичною адресою: вул. Надії, 15, смт Пісочин, Харківська область, де охоронець повідомив йому, що товариство зачинене, працівники відсутні, а керівництво було евакуйоване. У той же день він прибув за місцем своєї безпосередньої роботи, яка знаходиться за адресою: смт Васищеве, Харківська область, де охоронець повідомив, що за вказівкою головного юриста ОСОБА_2 йому заборонено прохід на робоче місце, а його посада зайнята іншою особою.
Надалі він отримав від відповідача лист від 16 червня 2022 року № 7-86 з проханням терміново надати відомості з приводу відсутності на роботі
з 11 березня 2022 року до 16 червня 2022 року.
22 червня 2022 року він повідомив ПрАТ «Харків-Авто», щодо обставин недопуску його до робочого місця 11 березня 2022 року, а також просив повідомити причини його усунення із посади.
01 червня 2022 року він зателефонував до відділу кадрів товариства, де йому запропонували написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.
У період з 22 лютого 2023 року до 03 березня 2023 року він перебував на лікарняному.
Надалі позивач отримав лист відповідача від 04 квітня 2023 року № 7-91 з проханням негайно письмово повідомити про його наміри щодо перебування у трудових відносинах із товариством та про причини невиконання трудових обов`язків.
31 травня 2023 року він повідомив відповідача про те, що отримав лист від товариства лише у квітні 2023 року, лист від 03 березня 2023 року не отримував. Також зазначив, що не мав будь-яких вказівок, наказів, роз`яснень або інших повідомлень стосовно своїх трудових обов`язків та способів їх виконання. Крім того, він зазначив, що йому не зрозуміло усунення або переміщення за посадою без його згоди; змін у його персональних даних не відбулося, а також, що він повторно перехворів «COVID-19».
Листом від 14 червня 2023 року № 7-139 відповідач попередив його про те, що якщо він до 01 червня 2023 не стане до роботи або не надасть документального підтвердження інформації про причини неможливості стати до роботи, товариство буде вважати такі дії (бездіяльність) його бажанням розірвати трудовий договір, у результаті чого договір може бути розірваний за згодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
14 липня 2023 року він повідомив товариство про те, що не розуміє його переміщення з посади. Він знову зазначив про обставини його не допуску до роботи 11 березня 2023 року, а також про те, що не вимагав надання щорічної відпустки, а лише просив повідомити про можливість документального оформлення відпустки з моменту працевлаштування; стосовно виплат із грудня 2021 року він хотів отримати щомісячні бухгалтерські розрахунки. Крім того, просив урахувати, що найважливіша поважна причина його відсутності на роботі наявність воєнного стану в країні, тобто форс-мажору.
Надалі між ОСОБА_1 та відповідачем відбувалося тривале листування, у якому позивач неодноразово наголошував, зокрема на тому, що у зв`язку з сімейними проблемами, викликаними воєнним станом у країні, він був вимушений тимчасово виїхати з місця проживання до іншої області України.
Незважаючи на зазначені обставини, наказом ПрАТ «Харків-Авто» від 04 квітня 2024 року № 10Л його було звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено: доповідна записка начальника відділу кадрів ОСОБА_4
від 15 березня 2024 року, акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі
від 13 березня 2024 року, лист-пояснення ОСОБА_1 від 12 березня 2024 року, лист-пояснення ОСОБА_1 від 14 березня 2024 року.
Сервіси для юристів