ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 369/7558/21
провадження № 61-1000св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Журби С. О., Писаної Т. О. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Журби С. О., Приходька К. П. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору - Посольство України в Республіці Австрія, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив встановити такий спосіб участі його у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною згідно графіка в такі дні:
- безперешкодний телефонний або відеозв`язок дитини з батьком кожного понеділка, середи та п`ятниці в проміжок часу з 19.15 год до 20.00 год, кожної суботи з 09.00 год до 10.00 год, неділі з 20.00 год до 21.00 год за київським часом;
- зобов`язати ОСОБА_1 привозити сина ОСОБА_3 до України для забезпечення спільного проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 в літній період, не менше ніж на три тижні, без участі ОСОБА_1 , з правом виїзду за кордон для відпочинку (у разі зняття заборони на виїзд за кордон ОСОБА_2 ) - за умови обов`язкового повідомлення матері за місяць до поїздки, із погодженням відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;
- зобов`язати ОСОБА_1 привозити сина ОСОБА_3 до України для забезпечення безперешкодної участі у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 (з можливою участю інших осіб) 22 грудня кожного року - за умови обов`язкового погодження плану спільного святкування дня народження сина;
- зобов`язати ОСОБА_1 привозити сина ОСОБА_3 до України для забезпечення спільного проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 - кожний останній тиждень (повних 7 днів) кожного другого місяця сезону: останній тиждень січня кожного року, останній тиждень квітня кожного року, останній тиждень липня, кожного року, останній тиждень жовтня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері про план відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;
- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 під час кожного візиту ОСОБА_2 до Австрії (у раз зняття заборони на виїзд за кордон ОСОБА_2 ) - за умови обов`язкового повідомлення матері за 1 місяць до приїзду, із погодженим планом відпочинку, місцем (адреси) проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із проживанням дитини спільно з батьком;
- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 , в разі приїзду дитини з матір`ю або іншими особами до України - 50 % часу, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини.
Позов обґрунтовував тим, що він познайомився з ОСОБА_1 в 2008 році та до 2015 року вони проживали однією сім`єю в Республіці Австрія, вели спільне господарство, разом працювали, вели спільний бізнес та інше. За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 зазначає, що дуже чекав сина та любить його понад усе. Відповідач разом із сином постійно проживають закордоном в Республіці Австрія. На час народження сина він перебував у Республіці Австрія разом з ОСОБА_1 , та знаходився там до початку березня 2015 року.
Зазначив, що дуже любить свого сина та має велике бажання частіше бути з ним та проводити більше часу, проте позивач мав певні візові обмеження та не міг перебувати в Австрії більше шести місяців на рік та більше 90 днів у півріччя, що обумовлено візовим режимом Шенгенської зони, та не мав фінансової можливості постійно проживати в Австрії, так як Австрія є одна із найдорожчих країн для проживання, а тому був змушений повернутися до України.
Влітку 2015 року сторони у справі прийняли спільне рішення про окреме проживання та розірвання сімейних стосунків, проте залишилися партнерами по бізнесу.
Син постійно проживав в Республіці Австрія з відповідачем, позивач намагався частіше його бачити, коли він підріс. ОСОБА_2 з дозволу відповідачки, забирав сина до України, де вони жили разом декілька тижнів. ОСОБА_1 декілька разів відвідувала Україну, та позивач мав змогу забирати сина до себе додому та проводити з ним більше часу.
Незважаючи на окреме проживання він постійно цікавився життям своєї дитини. Сторони погоджували дати візитів ОСОБА_2 до Австрії для зустрічей з дитиною. Декілька разів, під час візитів до сина, з дозволу відповідача він залишався та проживав разом з сином та відповідачем. Для нього це були найщасливіші моменти життя, коли він міг проводити якомога більше часу з сином. Також він постійно купував продукти харчування, одяг, іграшки та подарунки для сина, навіть коли жив окремо він намагався якнайкраще забезпечити сина матеріально, брав участь у культурному розвитку, оздоровленні та відпочинку дитини.
На початку 2020 року позивач разом з сином відпочивав на гірськолижному курорті в Австрії. Відповідач не брала участі у витратах на відпочинок. Він оплачував відпочинок відповідача з сином на Майорці, а також постійно сплачував аліменти у сумі 20 000 грн кожного місяця на утримання сина.
Оскільки син постійно проживав з матір`ю в Австрії, позивач не мав матеріальної можливості часто відвідувати Австрію для зустрічей з сином, він пропонував ОСОБА_1 змінити місце проживання дитини з Австрії на Україну, що, на думку позивача, зменшило б витрати на утримання дитини, а також надало б можливість позивачу частіше бачитися та приділяти більше уваги сину.
На момент подачі позову матеріальне становище погіршилося, фірма позивача не працює, погіршилися й ділові стосунки з відповідачем, а також спілкування щодо виховання сина та побачень батька з сином.
Крім того, позивач відзначив, що ОСОБА_1 не дозволяла йому приїздити до Австрії, не повідомляла про свої візити до України разом з сином, не дозволяла відвідувати сина та навіть спілкуватися з ним по телефону. Тому позивач не мав можливості брати участі у житті сина, відповідачка постійно обмежувала його спілкування з сином, відміняла погодженні дати візиту, забороняла позивачу відвідувати сина в його день народження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 19 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Сервіси для юристів