ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 352/3005/23
провадження № 61-972св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Угринівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_11 , на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Олійника М. Ю., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Мальцевої Є. С., Девляшевського В. А., Томина О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Тисменицької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення. Внаслідок особливостей розташування до земельної ділянки позивача прокладена лише одна дорога. На схемі акта постійного користування Садового товариства «Механізатор» (далі - СТ «Механізатор») відображено земельну ділянку шириною 5 метрів, розташовану у межах цього садового товариства між двома земельними ділянками сусідніх землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . З 2017 року між позивачем та власником сусідніх земельних ділянок ОСОБА_3 почали виникати суперечки щодо користування єдиним заїздом до земельної ділянки позивача. Листом від 18 жовтня 2017 року № 147 Клузівська рада повідомила позивача про те, що відповідно до генерального плану земель СТ «Механізатор» передбачено під`їздну дорогу до суміжних земельних ділянок. Так як виникло спірне питання під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , то зміни в генеральному плані земель можливі тільки після розробки та затвердження детального плану території, де передбачено нові під`їзди до ділянок.
2. У березні 2021 року позивач довідалася, що для зміни цільового призначення частини дороги та відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_12 на підставі її заяви розроблено та у вересні 2020 року затверджено детальний план території СТ «Механізатор», відповідно до якого планувалося змінити цільове призначення частини дороги загального користування для подальшої передачі у власність ОСОБА_3 «для ведення садівництва». Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 300/2379/19 встановлено, що ОСОБА_3 самочинно збудувала будинок, частина якого розташована безпосередньо на дорозі загального користування, яка була єдиним під`їздом до земельної ділянки позивача. Під час виготовлення технічних документацій на земельні ділянки з кадастровими номерами 2625881601:02:010:1107, 2625881601:02:010:1108, 2625881601:02:010:0074, 2625881601:02:010:1105, 2625881601:02:010:1417 внаслідок допущення технічної помилки зміщено в бік земельної ділянки, яка стосується предмета спору і є дорогою загального користування, у зв`язку з чим частково на неї накладаються. Позивач вважає, що у такий спосіб ОСОБА_3 намагається заволодіти земельною ділянкою, яка фактично є дорогою, яка проходить до земельної ділянки ОСОБА_1 . Факт накладення земельної ділянки підтверджується також висновком експертизи у кримінальному провадженні № 1207090250000413. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 300/2379/19 позов задоволено, зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинно збудований житловий будинок, розташований у СТ «Механізатор» в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області.
3. З огляду на зазначене, позивач вважає, що детальний план території, затверджений рішенням Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади від 30 вересня 2020 року, порушує її право користування земельною ділянкою, оскільки передбачає зміну цільового призначення частини дороги, що повністю заблокує проїзд та прохід до її ділянки, який з 1993 року є дорогою загального користування шириною 5 м та входить у межі земельної ділянки, яка надавалася у постійне користування СТ «Механізатор». Зауважує, що як і інші співвласники не мала можливості внесли свої зауваження та пропозиції до проекту цього ДПТ, оскільки відповідачем не було належним чином проведено громадських слухань, що є самостійною підставою для скасування рішення про затвердження містобудівного документа.
4. Вважаючи, що оспорюване рішення ухвалене з порушенням встановленого законом порядку, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади від 30 вересня 2020 року «Про затвердження детального плану території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор» у с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області», а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
5. Тисменицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 03 липня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
6. Суд першої інстанції керувався тим, що у справі відсутні докази проектування та затвердження дороги між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Безпідставними визнав суд посилання позивача на порушення відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення, зокрема внаслідок непроведення громадських слухань, оскільки у справі наявні відповідні оголошення про проведення громадських слухань та протоколи.
7. Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 11 грудня 2025 року залишив рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області 03 липня 2025 року без змін.
8. Погодившись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що земельна ділянка, яка з тверджень позивача призначена для загального користування, була подарована ОСОБА_13 ОСОБА_3 , не межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 та не призначена для проходу чи проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. 15 січня 2026 року представник ОСОБА_11 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
10. Мотивує скаргу тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 695/725/15, від 19 вересня 2018 року у справі № 463/1230/16, від 19 червня 2019 року у справі № 815/1884/18, від 14 листопада 2019 року у справі № 0740/885/18, від 13 березня 2020 року у справі № 320/6466/18, від 30 січня 2020 року у справі № 826/13584/16, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18, від 07 грудня 2021 року у справі № 380/142/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 382/904/17, від 11 травня 2023 року у справі № 380/23542/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України)).
11. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 21, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 35, частини першу та другу статі 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 19, пункти 2, 4 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а правовий висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах відсутній (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Крім того, вважає, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення за відсутності належних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервіси для юристів