ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2026 року
м. Київ
справа № 196/811/24
провадження № 61-4929св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року в складі судді Бабічевої Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив позбавити її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він і відповідач є батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зареєстрованому шлюбі вони не перебували. У 2011 року відповідач покинула дитину і з цього часу дочка проживає разом з ним і перебуває на повному його утриманні.
ОСОБА_2 уже понад тринадцять років не цікавиться життям дочки, не приймає участі в її вихованні, не піклується про її здоров`я, навчання, не спілкується з нею. Будь-який зв`язок з відповідачем відсутній.
Посилаючись на викладене, оскільки відповідач з 2011 року свідомо ухиляється від виховання дочки, жодного батьківського піклування не виявляє, просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості позову.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів свідомого умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для застосування до неї крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_2 має бажання виконувати свої батьківські обов`язки, спілкуватись з дитиною. Доказів її негативної поведінки, вчинення нею протиправних дій щодо дочки, у матеріалах справи немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 300/908/17, від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19, від 02 листопада 2020 року в справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року в справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року в справі № 180/1954/19, від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17, від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18, від 13 липня 2022 року в справі № 366/2047/18, від 12 вересня 2023 року в справі № 213/2822/21, від 04 вересня 2024 року в справі № 726/1877/22, від 20 листопада 2024 року в справі № 490/3580/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Не врахували, що пояснення відповідача щодо бажання спілкуватися з дочкою не підтверджені жодними доказами.
Сервіси для юристів