ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 607/7175/21
Провадження № 61-7296св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика Володимира Степановича на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2025 рокув складі колегії суддів Костіва О. З., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з 05 лютого 1998 року вона перебувала з ОСОБА_2 в шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2006 року.
Незважаючи на те, що шлюб між сторонам розірвано, з грудня 2007 року до 15 листопада 2020 року вони продовжували проживати однією сім`єю, вели спільний побут, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки.
Починаючи з 02 грудня 2009 року ОСОБА_2 змінював місце своєї реєстрації у зв`язку зі зміною роботи в різних регіонах. Після смерті його матері, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
01 квітня 2009 року ОСОБА_2 подарував позивачці трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що, на її думку, підтверджує факт їх спільного проживання та свідчить про існування між ними сімейних відносин.
З урахуванням уточнення позовних вимог просила:
- встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з грудня 2007 року дотепер;
- визнати за нею право власності на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, а саме:
1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_3
1/2 частину гаража № НОМЕР_1 загальною площею 39,4 кв. м, який знаходиться в м. Тернополі в Гаражному кооперативі (далі - ГК) «ІНФОРМАЦІЯ_3»;
1/2 частину автомобіля марки «Hyundai Santa Fе», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11 січня 2022 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2007 року до 11 січня 2022 року Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дачний будинок, який знаходиться в с. Малашівцях Зборівського р-ну Тернопільської обл., СТ «Мисливець», загальною площею 135,1 кв. м та автомобіль «Hyundai Santa Fе», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину дачного будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_4 , загальною площею 135,1 кв. м. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «Hyundai Santa Fе», 2014 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що визнання позову в справі відповідачем, відсутність доказів, які б заперечували факт спільного проживання сторін, свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2007 року до дати ухвалення рішення суду, тобто 11 січня 2022 року.
Вирішуючи питання в частині належності майна до спільної сумісної власності, суд виснував, що дачний будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_4 , загальною площею 135,1 кв. м, та автомобіль марки «Hyundai Santa fе», 2014 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбані за спільні кошти подружжя - сторін у справі і зареєстровані за ОСОБА_2 , а тому є їх спільною сумісною власністю.
Щодо будівлі гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 39,4 кв. м, який розташований в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_3» м. Тернополя, який хоча і належить ОСОБА_2 на праві власності, однак набутий ним в порядку спадкування, а тому в силу статті 57 Сімейного кодексу (далі - СК) України є його особистою приватною власністю, отже, не може бути віднесений до спільної власності і підлягати поділу.
12 травня 2025 року постановою Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд керувався тим, що матеріали цієї справи та позиція її учасника - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , свідчать про те, що останній не визнав обставини справи та вважав, що позов поданий до суду виключно з метою уникнення відповідачем стягнення з нього боргу на користь ОСОБА_3 , яке здійснюється на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2009 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, розпочатого на підставі виконавчого листа від 29 вересня 2014 року № 607/7887/14-ц.
Оскільки у справі має місце заперечення позовних вимог учасником справи, тому суд першої інстанції був побавлений можливості задовольнити позовні вимоги лише на підставі визнання позову відповідачем, а зобов`язаний був встановити обставини, на які посилається позивач, на підставі поданих ним доказів.
Сервіси для юристів