Постанова ВССУ від 13.05.2026 року у справі №754/13452/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

м. Київ

справа № 754/13452/25

провадження № 61-2868св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цурка Наталія Олександрівна,

на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В.

у цивільній справі

за заявою ОСОБА_1 (далі - заявниця),

заінтересована особа - Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - заінтересована особа),

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У серпні 2025 року заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

2. Суд першої інстанції заяву задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні заяви.

3. Заявниця оскаржила постанову апеляційного суду у касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

Крім того вказала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 317 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в частині можливості подання заяви про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, якщо особа померла до введення воєнного чи надзвичайного стану, або тимчасової окупації території, при цьому необхідність звернення до суду з такою заявою виникла вже після введення воєнного чи надзвичайного стану, або тимчасової окупації території.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції: 1) неповно дослідив фактичні обставини справи, не врахував наявні в матеріалах справи докази та доводи заявника у їх сукупності, та надав явну перевагу доводам заінтересованої особи; 2) не надав належної оцінки доводам заявника щодо неможливості отримання оригіналів документів, у зв`язку з тимчасовою окупацією території, на якій вони знаходяться; 3) не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.

4. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст вимог заяви

5. Заява обґрунтована таким:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 і заявниця звернулась до державної нотаріальної контори для оформлення спадщини після померлого;

- державним нотаріусом відкрито спадкову та повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину;

- спадкове майно після померлого ОСОБА_2 складається з нерухомого майна - будинку в АДРЕСА_1

- за даними, встановленими державним нотаріусом, померлим ОСОБА_2 не залишено заповіту. Право власності на означений будинок на момент смерті спадкодавця зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_4

- оскільки заявницею не надано документів на підтвердження смерті ОСОБА_4 , то нотаріус позбавлений можливості встановити коло спадкоємців;

- заявниця позбавлена можливості надати документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 , оскільки останній помер ще в період, коли заявниця була ще малолітньою; у заявниці, яка змушена була евакуюватися з окупованого у 2023 році м. Бахмута, відсутні документи, оскільки більшість речей та документів залишились на окупованій території у понівеченому внаслідок ракетних обстрілів будинку;

- ситуація ускладнюється тією обставиною, що ОСОБА_4 помер ще у ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто за часів перебування України у складі частини СРСР, а отже, реєстрація смерті регулювалася законодавством Української РСР, зокрема, Положенням про порядок реєстрації актів громадянського стану, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 20 травня 1969 року (із змінами та доповненнями), які передбачали, що реєстрація смерті мала проводитися в органах реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання померлого або за місцем настання смерті;