ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 195/89/25
провадження № 61-14635 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Мельник Ольга Олександрівна,
відповідач -ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Мельник Ольги Олександрівни, на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року у складі судді Омеко М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю. В., товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі - ТОВ «Славутич»), в якому просила суд:
1) визнати удаваним договір позики від 11 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю. В. та зареєстрований у реєстрі за № 574; 2) визнати недійсним
договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею, 13,1859 га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Томаківського району, Дніпропетровської області, на період 11 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що 11 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_2 , укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за № 574.
Вказувала, що відповідно до пункту 1 договору позики ОСОБА_2 надав їй у борг грошові кошти в сумі 160 000,00 грн, що на момент укладення договору становить еквівалент 7 359,71 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 11 вересня 2015 року.
Пунктом 2 договору позики визначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму позики до 11 вересня 2025 року.
Згідно з пунктом 3 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошову суму раніше строку, зазначеного в пункті 2 договору, на вимогу позикодавця, яка має бути викладена письмово та пред`явлена позичальнику за 30 днів до виконання.
Пунктом 8 договору позики встановлено, що гроші за домовленістю сторін передані позикодавцем позичальнику до підписання договору.
Позивач вважала, що відповідач, намагаючись уникнути сплати податків та всупереч вимог діючого законодавства, уклав з нею договір позики замість договору купівлі-продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 13,1859 га, що розташована на території Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, оскільки на період укладення договору позики,
а саме 11 вересня 2015 року, продаж земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва в Україні був заборонений. Необхідність виплати різниці між ринковою та номінальною вартістю земельних ділянок потягла за собою потребу, нав`язану відповідачем, прогарантувати з її боку цю виплату шляхом укладання з відповідачем договору позики та написання заповіту на ім`я відповідача й складання на його ім`я довіреності та підписання договору оренди земельної ділянки.
Зазначала, що відповідач, реалізуючи свій умисел шляхом обману, а також, замовчуючи про реальні наміри, створив штучні умови, за яких вона підписала оспорювальний договір позики, в який внесено завідомо неправдиві відомості щодо наміру отримати саме в борг готівкові кошти в сумі 160 000,00 грн.
Тому вважала, що договір позики від 11 вересня 2015 року, за якими передавались грошові кошти в сумі 160 000,00 грн, є удаваним правочином в силу положень
статті 235 ЦК України, замість укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позовні вимоги задовольнити.
Сервіси для юристів