ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/24534/24
провадження № 61-13101св25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Київської міської ради та Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року в складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І. у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування квартирою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування квартирою.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що у 2013 році вона познайомилася з ОСОБА_3 та в подальшому у них склались близькі дружні стосунки і вони почали проживати спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вести разом спільне господарство.
Позивач та ОСОБА_3 проживали у квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира), яка належала ОСОБА_3 на праві користування, на підставі ордеру серії Б, № 002872, виданого 18 жовтня 2013 року Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2012 року у справі № 22-2690/9597/12.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син ОСОБА_2 , біологічним батьком якого є ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06 травня 2022 року у справі № 686/31098/19.
Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у віці 30 років.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_2 . Станом на 16 лютого 2023 року інші спадкоємці відсутні.
Позивач звертала увагу на те, що вона як член сім`ї ОСОБА_3 вселилася у спірну квартиру за його згодою, як наймача квартири, та вони спільно проживали у ній, вели спільне господарство, несли спільні витрати на оплату комунальних та інших послуг, на придбання речей спільного користування. Заперечень та перешкод з боку інших осіб щодо її з сином проживання у спірній квартирі не було. Вона піклувалась про здоров`я її чоловіка, а після його смерті забезпечила поховання. У спірній квартирі ніхто не зареєстрований. Після смерті чоловіка вона разом з сином постійно проживають у квартирі, користуються нею на правах членів сім`ї наймача та вона особисто сплачує всі комунальні послуги.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати за нею та малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування спірною квартирою.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, вважав доведеним, що вселення позивача у спірну квартиру відбулося з порушенням вимог законодавства, оскільки позивач зберігала за собою право користування квартирою, у якій вона та її малолітній син були зареєстровані. Доказів щодо її непроживання за адресою реєстрації суду не надано, як і не надано доказів, які б підтверджували, що спірна квартира була її постійним місцем проживання, тривалість часу проживання, ведення з ОСОБА_3 спільного господарства.
Київський апеляційний суд постановою від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , задовольнив.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування спірною квартирою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався тим, що малолітній ОСОБА_2 є сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , якому за життя належала на праві користування спірна квартира. ОСОБА_2 вселився у спірну квартиру на законних підставах як малолітній син наймача ОСОБА_3 , у зв`язку з чим згода на його вселення не вимагалась.
Сервіси для юристів