Постанова ВССУ від 13.03.2026 року у справі №702/527/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року

м. Київ

справа № 702/527/23

провадження № 61-968св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2024 року у складі судді НейлоІ. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у складі колегії суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 29 січня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , за згодою дружини відповідача - ОСОБА_3 , було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від позивача у борг грошові кошти у розмірі 412 180,00 грн, що на момент укладення правочину було еквівалентно 14 800,00 дол. США.

Відповідач узяті на себе зобов`язання за договором не виконав та, незважаючи на настання строку виконання зобов`язання - 30січня 2020 року, до цього часу суму боргу не повернув.

Позивач зазначав, що, крім основної суми боргу, з відповідачів підлягає стягненню неустойка у розмірі 4 463 385,48 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання у розмірі 24 775,98 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 95 163,53 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Монастирищенський районний суд Черкаської області рішенням від 12 вересня 2024 року позов задовольнив частково.

Стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 551 300,00 грн та три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 23 лютого 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 24 775,98 грн, всього стягнув 576 075,98 грн.

Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 6 976,67 грн.

Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 6 976,67 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та інфляційних втрат відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що договір позики від 29 січня 2019 року був складений у трьох оригінальних примірниках, два з яких передано сторонам договору, а один зберігається у матеріалах нотаріальної справи.

У судовому засіданні було оглянуто оригінал нотаріально посвідченого договору позики від 29 січня 2019 року, який зберігається у ОСОБА_2 , а також оригінал дубліката зазначеного договору, що перебуває у ОСОБА_1 . Копія дубліката договору позики, долучена позивачем до позовної заяви, відповідає оригіналу договору позики, який зберігається у ОСОБА_2 .

Представники відповідачів не надали суду однозначної відповіді щодо того, який саме примірник договору позики (примірник позивача чи примірник відповідача) зберігається у відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до пунктів 4 та 11 договору позики підтвердженням отримання ОСОБА_1 періодичних платежів є нотаріально посвідчена заява. Після повернення боргу ОСОБА_1 зобов`язується підписати відповідну заяву та передати позичальнику свій примірник договору позики.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти за договором позики у сумі 412 180,00 грн, що еквівалентно 14 800,00 дол. США, були отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 у повному обсязі, що не заперечувалося стороною відповідачів.

Заперечуючи проти позовних вимог, представники відповідачів надали для огляду лише один оригінальний примірник договору позики, який зберігався у ОСОБА_2 , однак не надали однозначної відповіді на питання, чий саме примірник договору зберігається у відповідача. Водночас позивач у судовому засіданні наполягав, що свій примірник договору позики відповідачу не передавав, оскільки його було втрачено.