Постанова ВССУ від 13.02.2026 року у справі №591/3528/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 591/3528/24

провадження № 61-13428св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа- приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Каблучко Олена Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Верем`юк Дмитро Анатолійович, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2024 року в складі судді Ніколаєнко О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Каблучко Олена Миколаївна, про усунення від права на спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Каблучко О. М., про усунення від права на спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_4 відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), яка належала йому та позивачу на праві спільної сумісної власності. З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернулися вона та відповідачі, які є дружиною та сином померлого.

Позивач вважала відповідачів такими, що мають бути усунені від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , оскільки вони умисно ухилялися від надання йому допомоги, якої він потребував саме від них.

Зазначала, що у 2013 році, через суттєві погіршення стосунків у своїй родині, ОСОБА_4 переїхав до неї на постійне місце проживання. Спілкування з дружиною та сином повністю припинилося, у зв`язку з неприязними стосунками з дружиною, яка вчиняла дії, спрямовані на унеможливлення спілкування батька з сином.

З 2019 року стан здоров`я ОСОБА_4 став суттєво погіршуватися, протягом останніх двох років свого життя він взагалі майже не пересувався, відчував постійний біль та був прикутий до ліжка та інвалідного візка. Весь тягар обслуговування та утримання хворого сина був покладений на позивача, яка в силу свого віку, фінансового стану та стану здоров`я, не мала можливості повноцінно задовольняти його життєві та побутові потреби.

ОСОБА_4 був позбавлений можливості мати нормальні відносини зі своїм сином, спілкуватися з ним та за можливості проводити спільно час. Окремо ОСОБА_4 потребував допомоги, як матеріальної, так і моральної від своєї дружини. Однак, замість будь-якої допомоги своєму чоловіку, знаючи про його стан здоров`я, ОСОБА_2 27 березня 2023 року звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Ухвалою від 04 травня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми у справі № 591/2422/23 закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу у зв`язку зі смертю відповідача.

Позивач звертала увагу на те, що після смерті ОСОБА_4 процесом його поховання повністю займалася вона.

Таким чином, відповідачі протягом тривалого часу навмисно ухилялися від свого обов`язку надавати допомогу своєму чоловіку та батьку, якої він дуже потребував та повідомляв їм про це.

На переконання позивача, у разі нормального спілкування відповідачів з її сином ОСОБА_4 , надання йому матеріальної допомоги, моральної підтримки, її син ще був би живий і, можливо, мав би задовільний стан здоров`я.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування за законом за спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 26 грудня 2024 рокувідмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто такому, що позбавило його можливості самостійно себе обслуговувати, забезпечити свої життєві потреби, а також, що він потребував стороннього догляду, допомоги, піклування. Надані позивачем виписки з історії хвороби та виписка з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 не підтверджують безпорадного стану спадкодавця, а також того, що останній потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Інших доказів, які б підтверджували повідомлені позивачем обставини, суду не надано та не заявлено клопотання про їх витребування.

Також не надано доказів, що ОСОБА_4 потребував допомоги саме від відповідачів, звертався до них за допомогою, а вони безпідставно ухилялися від обов`язку щодо її надання. Самі лише пояснення свідків за відсутності інших документальних доказів не можуть бути покладені в основу рішення.