12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 750/3751/23
провадження № 61-12889св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Чернігівська міська рада, комунальне підприємство «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2024 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на житлове приміщення в гуртожитку № 2654 від 08 грудня 2015 року, виданим Публічним акціонерним товариством виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (далі - ПАТ ВТФ «Сіверянка»). У зазначеній квартирі, крім позивача зареєстровані її чоловік ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 , яка з 2015 року в квартирі не проживає, що підтверджується актом про непроживання особи за місцем реєстрації, складеним 09 березня 2023 року у присутності сусідів.
Умови та підстави реєстрації ОСОБА_2 у вказаній квартирі їй невідомі, вона та її родина особисто із ОСОБА_2 не знайомі та ніколи її не бачили.
З урахуванням зміни позовних вимог просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами переглядалась неодноразово
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що суди не звернули уваги, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Суди не перевірили та не оцінили доводи ОСОБА_2 про те, що спірна квартира має лише одну кімнату, площа та планування квартири не дають можливості для одночасного проживання трьох дорослих осіб; відповідачка продовжувала весь час своєї відсутності сплачувати комунальні послуги та переукладати договори найму на спірну квартиру.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2024 року, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3757,60 грн судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що:
наявними у справі доказами підтверджено, що у відповідача виникло право користування житловим приміщенням задовго до того, як у це ж приміщення за рішенням адміністрації підприємства ПАТ ВТФ «Сіверянка» було вселено сім`ю позивача, при цьому сім`ї позивача ордер видано на кімнату № 812 площею 18,19 кв. м (при тому що загальна площа кімнати 26 кв. м), відповідач, хоча і фактично проживала в іншій кімнаті гуртожитку, проте, з нею укладалися договори піднайму на частину спірної кімнати розміром 9 кв. м, і саме за це житлове приміщення відповідач оплачувала комунальні платежі та плату за користування, вважаючи його своїм єдиним житлом, в якому вона була зареєстрована;
надані представником позивача в якості доказів копії договорів піднайму № 44 від 22 березня 2021 року та № 141 від 22 березня 2022 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівердім» (далі - ТОВ «Сівердім») та ОСОБА_2 на піднайм частини кімнати № НОМЕР_1 розміром 9 кв. м не свідчать про те, що для відповідача це житло стало постійним місцем проживання, адже ордеру їй на це житло видано не було, місце її проживання в цьому приміщенні не реєструвалося, а повернутися у своє постійне місце проживання вона не мала можливості, оскільки в кімнаті № НОМЕР_2 продовжувала проживати сім`я позивача;
Сервіси для юристів