Постанова
Іменем України
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 216/3237/24
провадження № 61-6468св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: служба у справах дітей Одеської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:
касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року в складі судді: Чирський Г. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.
Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із громадянкою України ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилися двійнята: син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 , разом із дружиною та дітьми, проживали за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі матері позивача, однак не були там зареєстровані.
У подальшому, на початку 2022 року, у зв`язку з надходженням позивачу пропозиції більш оплачуваної роботи у сфері IT-технологій, він разом із дружиною та дітьми переїхав до Румунії, де перебуває по сьогодні.
28 серпня 2022 року ОСОБА_2 , разом із дітьми, поїхала на декілька днів до України, начебто для консультацій у знайомого лікаря. Проте, після цього вона повернулася в Румунію вже без дітей, залишивши їх зі своєю матір`ю, ОСОБА_7 , за адресою проживання останньої по АДРЕСА_2 . На питання позивача, коли відповідачка привезе дітей, вона не відповідала нічого конкретного і, врешті-решт, повернулася до України, повідомивши про своє рішення залишитись в України разом із дітьми.
ОСОБА_2 разом із малолітнім сином ОСОБА_5 повернулася до міста Одеса, де проживали до кінця квітня за вищевказаною адресою. При цьому, ОСОБА_2 передала малолітню дочку сторін - ОСОБА_6 , на виховання своїй рідній матері - ОСОБА_7 , посилаючись начебто на проблеми зі здоров`ям доньки.
Сторони домовилися про те, що відповідачка з дітьми буде продовжувати жити в квартирі, належній на праві власності матері позивача, щоб у дружини не було необхідності винаймати орендоване житло в місті Одесі і витрачати на це гроші. Тим більше, відповідачка не мала постійного заробітку. Також, позивач вирішив надсилати і надсилав щомісяця на картку дружини грошову суму на утримання дітей у розмірі 10 000 грн, однак, часто це були набагато більші суми, більше 20 000 грн. Окрім того, сторони домовилися про те, що відповідачка буде привозити хоча б сина до позивача, на вихідні або канікули, кожні три тижні. Про доньку мова вже навіть не йшла, тому що навіть дружина жодного разу не забирала доньку від бабусі. І, до осені 2023 року, вона виконувала ці домовленості, з врахуванням стану здоров`я сина. Більше того, з 23 червня по 11 вересня 2023 року син ОСОБА_8 проживав з позивачем в Румунії, ходив там в садочок, був на морі та був забезпечений усім необхідним. Однак, потім відповідачка перестала йти на контакт у питанні зустрічей позивача з дітьми, і на питання щодо того, коли саме позивач зможе побачити дітей, вона постійно відповідала, що привезе сина пізніше, не зараз, що він начебто постійно хворіє або у неї купа справ і вона не може зараз це зробити.
Приблизно у жовтні 2023 року позивач випадково дізнався про те, що відповідачка займається розпустою з незнайомими чоловіками на спеціальному сервісі за оплату. Тобто, по суті займається проституцією та виготовленням порнографічних роликів. При чому займається цим навіть у присутності сина, коли він перебуває в іншій кімнаті квартири, або навіть може підійти до неї в процесі, оскільки син сторін не ходить до дошкільного закладу.
У подальшому, на початку квітня 2024 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 веде перемовини в мережі Інтернет з невідомим чоловіком - іноземцем щодо втягнення малолітнього сина сторін ОСОБА_9 до участі у своїй розпусній діяльності, а саме - до участі у видовищних заходах сексуального характеру, зокрема вчинення нею як матір`ю розпусних дій щодо нього, виготовлення відеозаписів порнографічного характеру таких дій, та розповсюдження їх за грошову винагороду, шляхом надсилання таких відеозаписів за допомогою додатку «Telegram», приватними повідомленнями у секретному чаті вищевказаному невідомому чоловіку. При цьому, з відео вбачається, що ОСОБА_2 веде вищевказані перемовини з кімнати квартири матері позивача, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані відеозаписи і скріншоти протиправної діяльності ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_5 стало можливим отримати через те, що ноутбук «MacBook Pro 15», серійний номер: C02NW087G3QD, який використовує ОСОБА_2 під час протиправної діяльності, придбаний ним особисто незадовго до укладення шлюбу із останньою та, у подальшому, після одруження використовувався ним та ОСОБА_2 спільно в якості домашнього ноутбуку. Під час спільного використання вказаного технічного засобу, він особисто, на прохання дружини, займався його налаштуванням, обслуговуванням та вирішенням технічних несправностей, у зв`язку з чим має обліковий запис з правами адміністратора, та доступ до встановлених на вказаному ноутбуці додатків, що дають можливість здійснення віддаленого запису екрану ноутбуку, а також періодичного фотографування (виготовлення скріншотів) екрану ноутбуку, та фіксації натискання клавіш користувачем. Тобто, вказані докази здобуті позивачем законним шляхом, з власного ноутбуку. А найперше відео отримане ним на телефон, оскільки сторони мають спільний аккаунт для збереження фото і відео у хмарному середовищі «Google Foto» і позивач в якийсь момент, сам того не бажаючи, отримав на свій телефон відео, яке ОСОБА_2 знімала на замовлення когось із чоловіків, позуючи перед екраном оголеною.
Окремо зазначає, що позивачу не відомо, чи виконала ОСОБА_2 свою обіцянку щодо вчинення дій сексуального характеру щодо власного сина, оскільки подальше спілкування між нею та «замовником» відбувалося у Телеграмі.
Вказані обставини змусили позивача діяти більш рішуче. На початку квітня ним було укладено договір з адвокатом для підготовки даного позову та консультування з питань утримання дітей. Одночасно позивач почав більш активно наполягати на тому, щоб ОСОБА_2 привезла йому хоча б сина. Усі спроби були неуспішними, доки позивач не пообіцяв відповідачці віддати всі свої гроші, які він отримав у якості відпускних на роботі, а саме - 2 200 доларів США, за можливість просто побачити сина і провести з ним якийсь час, і вона одразу погодилась і привезла спільного сина до батька.
Сервіси для юристів