Постанова ВССУ від 12.08.2026 року у справі №205/5607/23

Постанова

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 205/5607/23

провадження № 61-6942 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідач:держава Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2024 року, ухвалене суддею Курбановою Н.М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року,прийняту колегією суддів у складі Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищидою М. М.,

за касаційною скаргою держави України в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2024 року, ухвалене суддею Курбановою Н. М.,та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищидою М. М.,встановив

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог учасників справи

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 783 044,00 грн.

2. Позов мотивований тим, що в Чечелівському відділі ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебував на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 листопада 2011 року та до повноліття дитини. 29 травня 2019 року старший державний виконавець Мазур А. С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 у зв`язку з його виконанням. 15 жовтня 2020 року позивач поштою отримав постанову від 17 вересня 2020 року начальника Чечелівського відділу ДВС Сухова І. О. про скасування процесуального документа від 29 травня 2019 року. Крім того, позивачем було отримано розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником відділу Суховим І. О. в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 129 706,41 грн. Також, 22 вересня 2020 року на підставі розрахунку було винесено постанову державним виконавцем Савенко О. О. про арешт майна боржника, а 09 жовтня 2020 року винесено постанову про розшук майна боржника. Враховуючи викладене, позивач був вимушений звернутися до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця. Так, 10 березня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу частково та визнано дії начальника Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова І. О. щодо складання розрахунку заборгованості без дати складання - неправомірними та незаконними; зобов`язано державного виконавця Савенко О. О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна боржника. 20 липня 2021 року Дніпровський апеляційний суд також підтвердив незаконність розрахунку, однак оскільки в суді було долучено новий розрахунок від 06 травня 2021 р., в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 21 226,17 грн, винесення постанови про арешт та розшук його майна визнано правом державного виконавця.

2.1. 07 вересня 2022 року Верховним Судом задоволено його касаційну скаргу в повному обсязі, зобов`язано державного виконавця Савенко О. О. скасувати постанову про арешт та розшук майна. Під час судового засідання в липні 2021 року в Дніпровському апеляційному суді представник Чечелівського ДВС надала новий розрахунок від 06 квітня 2021 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 21 226,17 грн. 07 грудня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області визнано незаконним даний розрахунок від 06 квітня 2021 року. 25 травня 2022 року даний розрахунок був також визнаний незаконним Дніпровським апеляційним судом. 19 липня 2022 року він отримав черговий розрахунок від 21 червня 2022 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7 650,05 грн. Даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року. 23 вересня 2022 року рішення набрало законної сили. 07 вересня 2022 року Верховним судом України задоволено його касаційну скаргу в повному обсязі, зобов`язано державного виконавця Савенко О. О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна. Постанову Верховного Суду від 07 вересня 2022 року Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) отримав 29 вересня 2022 року. 19 жовтня 2022 року він був вимушений звернутися зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Верховного Суду від 07 вересня 2022 року. Згідно з відповіддю Міністерства Юстиції України від 20 грудня 2022 року, арешт та розшук всього його тривав до 14 листопада 2022 року, навіть незважаючи на рішення Верховного Суду. Міністерство юстиції України в своїй відповіді проігнорувало надання пояснень, чому арешт з майна знімали з 29 вересня 2022 року по 14 листопада 2022 року. Крім того, йому повідомили, що був складений новий розрахунок, і, враховуючи заборгованість, винесена повторна постанова про арешт коштів від 14 листопада 2022 року. 26 січня 2023 року він отримав черговий розрахунок від 12 жовтня 2022 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6 803,06 грн. 26 квітня 2023 року даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів.

2.2. 12 травня 2023 року рішення набрало законної сили. 28 лютого 2023 року він отримав черговий розрахунок від 14 лютого 2023 року, в якому зазначалося про заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 4 715,94 грн. Даний розрахунок йому надіслали поштою, простим листом. 06 березня 2023 року під час судового засідання за його скаргою № 4-с/175/4/23 (суддя Білоусова О. М.) державним виконавцем було надано йому постанову про арешт коштів боржника від 14 лютого 2023 року, яку йому не надсилали. 04 травня 2023 року даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів. 09 травня 2023 року рішення набрало законної сили. Отже, сума заборгованості за 2,5 року судових розглядів знизилась майже в 27,5 рази (з 129 706,41 грн до 4 715,94 грн), представники держави України продовжують вдаватися до незаконних дій, порушуючи Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та свобод. З листопада 2022 року та по теперішній час на його рахунки знову накладено арешт, який триває понад 7 місяців без жодної законної підстави. Своїми діями державний виконавець позбавила його можливості забезпечити життєдіяльність йому та його сім`ї в умовах війни, так як заборгованість за аліментами платника аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно з останньою офіційною інформацією Головного управління статистики у Дніпропетровській області, середня заробітна плата працівника у Дніпровському районі складала 14 040,00 грн. Тобто 14 040,00 - 18,0 % - 1,5% = 11 302,20 грн. Аліментний платіж тоді складає 11 302,2 / 4= 2 825,55 грн, відповідно за 3 місяці - 8 476,65 грн. Оскільки в розрахунку від 12 жовтня 2022 року була зазначена сума 6 803,06 грн, в розрахунку від 14 лютого 2023 року була зазначена сума 4 715,94 грн, позивач стверджує, що жодних законних підстав арештовувати його майно (кошти) у представників держави не було.

2.3. Крім того, позивач вважає, що протиправні дії державного виконавця були направлені на позбавлення його спілкування із сином. Приходячи до такого висновку, позивач зазначив, що 19 жовтня 2017 року, вже перебуваючи в Польщі, ОСОБА_2 отримала судовий наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення аліментів повторно у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, хоча він сплачує аліменти ще з 2011 року (справа № 204/4126/17). У своїй заяві вона повідомила завідомо неправдиву інформацію, що він проживає на території Луганської області (м. Ровеньки). На сьогодні судовий наказ визнано таким, що не підлягає виконанню. Дані дії були вчинені для блокування його приїзду до Польщі (як нібито боржника по аліментах). 17 квітня 2018 року до Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровськїй області ним була подана заява на отримання довідки-розрахунку заборгованості за аліментами. В порушення 10-денного строку та статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ «Про виконавче провадження») щодо щомісячного розрахунку заборгованості, довідки-розрахунки заборгованості за аліментами від 17 квітня 2018 року та 08 травня 2018 року були вручені йому тільки 08 травня 2018 року на його особисту вимогу під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4. Крім того, 08 травня 2018 року ним було отримано постанову про арешт майна боржника від 18 квітня 2018 року, постанову про арешт коштів боржника від 20 квітня 2018 року, постанову про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ КБ «Приватбанк» від 18 квітня 2018 року, постанову про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 17 квітня 2018 року.Також при врученні зазначених постанов державний виконавець запропонувала йому виступити «посередником» між ним та колишньою дружиною ОСОБА_2 щодо надання ним дозволу на перебування його сина за кордоном. У травні 2018 року ОСОБА_1 був вимушений звернутися до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця та подати заяву про злочин, передбачений статтею 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Після цього державним виконавцем Бучинською С. С. було зменшено суму заборгованості та знято всі арешти. Так, 14 грудня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС Бучинської С. С. неправомірними, а розрахунки заборгованості від 17 квітня 2018 року та 08 травня 2018 року незаконними. Очевидні і беззаперечні порушення державою Україна в справі № 175/1733/18 прав ОСОБА_1 та прав його малолітньої дитини, законним представником якої він є, було використано позивачем при подачі скарги до Європейського Суду з прав людини. У вересні 2019 року Європейський Суд з прав людини визнав скаргу позивача прийнятою. У жовтні 2020 року Європейський Суд з прав людини направив на комунікацію Уряду України скаргу позивача. На думку позивача, розрахунок заборгованості від 01 березня 2021 року, складений державним виконавцем Савенко О. О., в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 12 538,83 грн, а також постанови про внесення в реєстр боржників, постанови про обмеження права полювання, права керування транспортним засобом, права виїзду за межі України - це спроба змусити позивача відмовитися від власного сина. На сьогодні малолітній син позивача перебуває за межами України, заочне рішення про його вивезення без згоди батька скасовано, тобто відсутні всі законні підстави перебування сина позивача за кордоном. Однак добровільно повертати дитину в Україну ОСОБА_2 відмовляється, створюючи всілякі перешкоди для спілкування батька з дитиною, навіть за межами України. Всі дії ОСОБА_2 та Чечелівського відділу ДВС були спрямовані на позбавлення позивача можливості виховувати, спілкуватися з дитиною. Також це використовується ОСОБА_2 в польському суді як головний аргумент неповернення малолітнього сина в Україну. Крім цього, 20 серпня 2020 року Експертною групою судових експертів Окружного суду у м. Кракові був досліджений психологічний стан сина позивача. Висновком встановлено, що малолітній «відчуває потребу в присутності батька у своєму житті, йому не вистачає його близькості», а також «малолітній потребує психологічної підтримки, спрямованої на зняття напруженості та негативних емоцій, та проходження психіатричної консультації на наявність розладів настрою». Розрахунок від 01 березня 2021 року та постанова обмеження прав позивача були винесені саме перед остаточним судовим засіданням апеляційної інстанції Республіки Польща (11 березня 2021 року), де остаточно вирішувалось питання повернення дитини. На думку позивача, відбулось умисне та свавільне порушення його конституційних прав, забезпечених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколом №1 Конвенції.Також, державний виконавець звинуватила позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 164 КК України, та майже 7 місяців в Автоматизованій системі виконавчого провадження позивач був боржником, що використовувалося в судових інстанціях інших країн. Крім того, позивач вважає дії державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра умисними, свавільними, системними, узгодженими з ОСОБА_2 та спрямованими на шантаж, приниження, зниження ділової репутації позивача та використання цієї неправдивої інформації в судових інстанціях іншої країни. На думку позивача, зловживання державних виконавців щодо обмеження прав людини, закріплених Конституцією України, має системний характер та повторність, оскільки обмеження прав позивача майже ідентичні, як у 2018, 2020 роках, так і 2021 році. Свої моральні страждання, враховуючи неодноразову спробу шантажу, позивач оцінює в розмірі 20 000 євро, що еквівалентно 783 044,00 грн. (за курсом НБУ на 02 червня 2023 року 1 ЄВРО = 39,1522 грн.).

2.4. Умисні, систематичні, незаконні та свавільні дії, рішення, бездіяльність органу влади призвели до низки юридичних обмежень щодо його цивільних прав (придбання медикаментів, продуктів харчування тощо) та здійснення ним професійної діяльності, тобто зневаги до його приватного життя. З грудня 2020 року по грудень 2021 року він працював помічником адвоката, але арешт та розшук його майна негативно вплинули на його професійну діяльність. Постійні судові процеси (для оскарження 5 розрахунків знадобилося загалом 15 судових засідань в різних судових інстанціях України), які тривали з листопада 2020 по травень 2023 року, негативно впливали на його працездатність. З вересня 2020 року і по теперішній час він знаходиться в реєстрі боржників, тому можна стверджувати, що сукупність негативних наслідків, яких він зазнав у результаті втручання органів влади у право на повагу до «приватного життя», істотно вплинула на можливість розвивати відносини із зовнішнім світом і стосувалося сфери його особистого життя. Систематичні прийняття (вчинення) протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності органів ДВС, які були спрямовані на те, щоб фінансовими обмеженнями (арештом майна, розшуком майна) унеможливити його поїздки до Польщі для участі у засіданнях по справі за його заявою про повернення дитини (сина ОСОБА_4 ) в Україну. Тобто мала місце змова (зловмисна домовленість) представників органів ДВС з його колишньою дружиною ОСОБА_5 , метою якої було обмежити або унеможливити його контакти з сином на території Польщі через постійні арешти, розшук його майна та накладення різного роду обмежень в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів на утримання дитини. 26 квітня 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу, визнано незаконним розрахунок від 12 жовтня 2022 року та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів від 14 листопада 2022 року. 12 травня 2023 року рішення набрало законної сили. 04 травня 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу, визнано незаконним розрахунок від 14 лютого 2023 року та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів від 14 лютого 2023 року. 09 травня 2023 року рішення набрало законної сили. Тобто повторний арешт його майна триває з листопада 2022 року і по теперішній час, понад 7 місяців, без жодної законної підстави. При цьому представниками держави України повністю умисно ігнорується рішення Верховного Суду від 07 вересня 2022 року. Крім цього, він керується тяжкістю діянь з боку представників держави України (державних виконавців) щодо умисного безпідставного обмеження його прав протягом 30 місяців, визнанням незаконними 5 розрахунків та зменшенням заборгованості в 27,5 рази, порівнюючи перший та п`ятий розрахунок. Розуміння того, що закони та судові рішення в Україні не вартують навіть паперу, на якому вони надруковані, і їх можна безкарно не виконувати роками; розуміння того, що він потрібен синові, а він не може нічого зробити в рамках закону і навіть приїхати до нього; розуміння того, що зв`язок з дитиною втрачається кожного дня від бездіяльності представників держави, які фактично «викрали» в нього дитину; розуміння того, що представники держави, які утримуються за його податки, тиском та шантажем фактично змушують його відмовитись від дитини. Крім цього, хоче зазначити, що мета цього позову не його збагачення за рахунок держави, а лише справедлива сатисфакція за завідомо незаконні дії представників держави. Присудження йому морального відшкодування у меншому розмірі, ніж позовні вимоги, на його думку, ніяким чином не буде спонукати Міністерство юстиції України провести ефективне службове розслідування незаконних дій державних виконавців, привести у відповідність до Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» чи прийняти законопроект про розміри стягнення моральної шкоди з державної влади. Тільки задоволення його позову у повному обсязі дозволить привернути увагу до того свавілля і беззаконня, які вчиняють представники держави.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ленінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 17 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

4. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що протиправність дій державного виконавця встановлено постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року, справа № 2-6997/11, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року. Враховуючи, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року стягнуто з державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн, суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив із справедливості, добросовісності та розумності, встановив, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 783 044,00 грн є неспівмірними з заподіяною моральною шкодою та розмір такої шкоди має бути зменшеним.

5. Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2024 року - без змін.

6. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення.

7. Окрім цього, суд звернув увагу на безпідставність вимог у частині розрахунку періоду правопорушення. Позивач наполягав на стягненні шкоди за 2019 -2023 роки, проте під час засідання не заперечував, що за період із 2019 по 2022 роки він уже отримав повне судове відшкодування за аналогічні дії службових осіб ВДВС.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

8. 29 травня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур А. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа (дубліката) № 2-6997/11, виданого 25 січня 2019 року Дніпропетровським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 .

9. Згідно з постановою про зняття арешту з майна від 07 жовтня 2022 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), знято арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 . Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі постанови Верховного Суду у справі № 2-6997/11, згідно з якою скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в частині скасування арешту та розшуку майна.