ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Київ
Справа № 182/4677/24
Провадження № 61-6373св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року в складі судді Рунчевої О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року в складі колегії суддів Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дрогобицької міської ради Львівської області, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Червногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що з 2015 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_2 , який після народження проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Відповідачка проживає окремо від дитини, своїх батьківських обов`язків не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини не піклується, участі в її вихованні не бере, всі питання щодо виховання та забезпечення дитини батько вирішує самостійно, без участі та підтримки матері, яка фактично ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дитини.
Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
03 жовтня 2025 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області в задоволенні позову відмовлено.
07 квітня 2026 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено, а особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язкуподав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду:
- від 29 липня 2021 року в справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року в справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року в справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року в справі № 545/560/21, від 19 лютого 2025 року в справі № 147/277/24, про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків;
- від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.
Вважає, що суди залишили поза увагою те, що мати ОСОБА_3 добровільно не приймає участі в житті свого сина, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до неї та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання дитиною освіти. І це триває впродовж дев`яти років. Тривала розлука між матір`ю і сином є наслідком відсутності психоемоційних зав`язків між ними. Відповідачка неодноразово та послідовно заявляла про те, що не бажає займатись вихованням та утриманням дитини, оскільки хоче приділяти увагу лише власним інтересам, до яких син не входить. Із ставлення відповідачки до сина слідує, що позбавлення її батьківських прав відповідає інтересам дитини, оскільки мати не має наміру приймати участі у її вихованні і змінити ставлення ОСОБА_3 до сина неможливо, з чого вбачається винна поведінка матері.
ОСОБА_3 у 2023 році покинула територію України та виїхала до Німеччини. Взяти з собою сина категорично відмовилась. У разі мобілізації позивача дитина залишиться без єдиної особи, хто цілком і повністю міг би піклуватися про малолітню дитину та займатися її утриманням.
Про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина виснувала і Служба справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради Львівської області, проте цей висновок суди необґрунтовано відхилили.
Справу апеляційним судом було розглянуто за відсутності позивача, без заслуховування думки малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було подано відповідне клопотання, що позбавило їх права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), а також порушило вимоги статті 14 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III).
Сервіси для юристів