ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 727/11505/23
провадження № 61-14320св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Релігійна організація «Релігійна громада Церква Христова у м. Чернівці»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Стоорожинецького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Яківчика І. В., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, ухвалену у складі суддів Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Релігійної організації «Релігійна громада Церква Христова у м. Чернівці» (далі - Релігійна організація) з позовом про визнання недійсним договорів дарування.
2. Позов мотивував тим, що 23 липня 2009 року уклав договір дарування житлового будинку 1/2 частини житлового будинку із залом для релігійних зібрань, яка розташована у АДРЕСА_1 , та договір дарування 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:01:001:0398 на користь Релігійної організації. Зазначав, що правочини вчинив у зв`язку помилкою щодо їх істотних умов, що на його думку було підставою для визнання договорів недійсними. Вказував на те, що про існування договорів дізнався з матеріалів цивільної справи № 723/2604/23 про оскарження дій з незаконного зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та його малолітньої дочки ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що не усвідомлював факт дарування належних йому 1/2 частин земельної ділянки та житлового будинку Релігійній організації. Зауважує, що мав намір дарувати житловий будинок з залом для релігійних зібрань, а не будинок, в якому мешкав з сім`єю.
3. З огляду на зазначене, з метою поновлення свого права на спірні 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки, з врахуванням заяви про зміну підстав позову (т.1 а. с. 123-129) просив суд:
- визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 23 липня 2009 року, зареєстрований у реєстрі за номером 2378, в частині передачі 1/2 частини житлового будинку із залом для релігійних зібрань, який належав ОСОБА_1 та знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , у власність Релігійній організації «Церква Христова у місті Чернівці»;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 68741177 від 04 серпня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 23 липня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за номером № 2380, в частині передачі 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:01:001:0398, належної ОСОБА_1 , у власність Релігійній організації «Церква Христова у місті Чернівці»;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 67883117 від 05 червня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
4. Сторожинецький районний суд Чернівецької області рішенням від 25 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що доказів помилки або неправильного сприйняття ОСОБА_1 предмета договору дарування, які вплинули на його волевиявлення, та за відсутності яких з тверджень позивача договір дарування не був би укладений. Суд встановив, що дарувальник за спірним договором як і інший співвласник розумів значення своїх дій та розпорядився своїм правами на власний розсуд. Також позивач не довів факт укладення договору під впливом обману. Суд вважав, що оскільки обдаровуваним за спірним договором була Релігійна організація, проповідником та керівником якої на час укладення спірного договору був ОСОБА_1 , то впливу на нього з боку Релігійної організації бути не могло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У листопаді 2025 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
7. Мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 травня 2020 року у справі № 633/268/17, від 19 травня 2021 року у справі № 718/955/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
8. Також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій протиправно розглянули спір, не залучивши до участі у справі ОСОБА_4 . Крім того, вважає, що суди повно та всебічно не дослідили докази та обставини справи на підтвердження факту обману ОСОБА_1 щодо дійсної природи договору (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу Релігійна організація вказує на те, позивач не надав жодного належного та достатнього доказу на підтвердження позовних вимог. Вважає оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими. Зауважує, що виключно незнання законів позивачем чи дії внаслідок його власного недбальства не можуть бути безумовною підставою для визнання договору недійсним. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Сервіси для юристів