ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 572/4900/24
провадження № 61-12079св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава-агресор російська федерація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Даний Указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна щодо громадян України.
Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 35 000 євро, позивач вказував, що результатом збройної агресії особисто для нього стала втрата нормального мирного життя без щоденних побоювань за своє життя та життя рідних, за збереження майна, за безпеку пересування Україною, постійні відключення світла, у зв`язку з пошкодженням ворогом об`єктів цивільної інфраструктури, постійні сигнали повітряної тривоги, тощо. До війни, розв`язаної російською федерацією, позивач був повноцінним членом суспільства, мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Проте, з початком збройної агресії російської федерації проти України він позбавлений таких можливостей. На цей час присутня ідеологічна проросійська діяльність, спрямована на формування у жителів негативних поглядів та уявлень про Україну, яка розповсюджувалась через різні медійні ресурси. Позивач став свідком того, як російська військова техніка була застосована для обстрілів України, цивільного населення та українських військовослужбовців. Вказане призвело до появи жертв серед цивільною населення. Разом з бойовими діями в його місті суттєво погіршилась гуманітарна ситуація, зменшилась кількість робочих місць. Все вищевказане безпосередньо вплинуло на життя позивача. Йому довелося пристосовуватися до нових життєвих умов, перебувати у бомбосховищах, коли сигнали повітряної тривоги лунали звідусюди, відновлювати прийнятний для себе рівень життя. Позивач позбавлений звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями а також можливості на повернення з бомбосховища додому, налагодженого побуту. Ці обставини відобразились на матеріальному і моральному стані позивача.
Внаслідок саме збройної агресії російської федерації порушено низку прав позивача, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року IV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, порушено цивільне право позивача, який періодично мешкає у бомбосховищах, а саме: позбавлено можливості користуватися належним майном та вилучати корисні властивості належного майна для задоволення власних потреб, та рухомим майном, що належить позивачу, а також втрата можливості розпоряджатись ним, що завдає позивачу, окрім майнової, і моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження завданої моральної шкоди позивачем не надано достатніх переконливих доказів, а викладені у позовній заяві твердження позивача про отримані моральні втрати і душевні страждання жодним чином не обґрунтовані.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною і повернено заявнику.
Ухвалу суду мотивовано тим, що оскільки у визначені судом строки недоліків апеляційної скарги заявник не усунув, судового збору не сплатив, доказів звільнення від сплати судового збору не надав, відповідно до статей 185, 357 ЦПК України апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях
у зв`язку із тим, що його позов подано до російської федерації про відшкодування завданої моральної шкоди у зв`язку із збройною агресією, що призвела до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Наголошує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) особа має право мирно володіти своїм майном. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у рішенні від 13 липня 1979 року у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74, в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, стаття 1 по своїй суті забезпечує право власності». Вказує, що немає потреби в цьому контексті наводити будь-які доводи та розуміння, бо всім відомим є факт збройної агресії російської федерації на території України, що вже виключає можливість особи (в тому числі позивача) мирно володіти своїм майном.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Сервіси для юристів