ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 516/474/23
провадження № 61-12366св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство юстиції України, Теплодарська міська рада Одеського району Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шидерової Наталії Сергіївни та Міністерства юстиції України на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 11 січня 2024 року, ухвалене в складі судді Под`ячевої І. Д., та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Теплодарська міська рада) про визнання протиправним та скасування наказу і визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що18 травня 2023 року він отримав у приміщенні Теплодарської міської ради вимогу від 04 квітня 2023 року № 10-01-24/387 щодо звільнення земельної ділянки від об`єкта самочинного будівництва. Одночасно йому стало відомо, що 17 березня 2023 року Наказом Міністра юстиції України скасовано реєстрацію за ним права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 317,4 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 , яка була проведена державним реєстратором Мерзлікіним Д. В.
Вказував на те, що вказаний наказ прийнятий Міністерством юстиції України із порушенням статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно т їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, а саме: сплив двомісячний строк подачі скарги на рішення державного реєстратора, що є підставою для відмови у задоволенні скарги, та неповідомлення Міністерством юстиції України його як заінтересовану особу про подання міською радою скарги та дату розгляду такої скарги Міністерством юстиції України.
Зазначав, що такий спосіб захисту порушеного права як визнання права власності дозволить найбільш ефективно поновити йому порушенні права та законні інтереси.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвизнати неправомірним та скасувати наказ Міністра юстиції України Малюськи Дениса від 17 березня 2023 року № 1005/05 «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195» та визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 317,4 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 11 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірним і скасовано наказ Міністра юстиції України Малюськи Дениса № 1005/05 від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195».
В іншій частині у задоволенні позовних вимогвідмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що 11 червня 2021 року Теплодарська міська рада звернулася до ОСОБА_1 із розрахунком збитків за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та у цьому розрахунку рада послалась на Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 січня 2020 року № 20164884851115 про реєстрацію права власності, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Теплодарська міська рада під час направлення скарги до Міністерства юстиції України не повідомила повну та достовірну інформацію щодо дати, коли особа (Теплодарська міська рада) дізналася про порушення її прав відповідним рішенням державного реєстратора та подала скаргу за межами строків, встановлених частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що Наказ Міністра юстиції України від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195» прийнятий без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до прийняття наказу із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та безпідставному скасуванню рішення державного реєстратора від 27 січня 2020 року № 50834112 за межами строків, встановлених законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, щовідновлення державної реєстрації речового права у зв`язку із скасуванням наказу Міністра юстиції України № 1005/05 від 17 березня 2023 року не є підставою для визнання права власності за позивачем, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами належність нежитлової будівлі йому і оспорення такого права іншими особами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
Сервіси для юристів