ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 175/5318/24
провадження № 61-7807св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Державна міграційна служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горбачов Олег Олександрович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року у складі судді Бойка О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хабаровськ, російської федерації (далі - рф), на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Заява обґрунтована тим, що станом на 13 листопада 1991 року вона проживала у м. Донецьк, де винаймала житло, а згодом переїхала до с. Семенівка Донецької області. Працювала на сільськогосподарських роботах (прополювання, збирання врожаю) та на приватних будівельних роботах (побілка, поклейка шпалер).
Вона мала паспорт СРСР, однак не здійснювала його обмін на український паспорт, оскільки не хотіла, щоб органи влади та сусіди знали про її єврейську національність; вона проживала сама та не мала будь-якої підтримки, а тому вимушена була постійно працювати, щоб забезпечувати себе.
Будь-якого громадянства після розпаду СРСР ОСОБА_1 не набула.
У 2014 році вона проживала у занедбаній споруді на території у с. Семенівка Донецької області, де зберігала всі свої речі та документи, однак внаслідок ракетного обстрілу зазначену споруду було зруйновано, а заявницю поранено.
Надалі її вивезли до Німеччини, де вона проживає до цього часу.
У 2019 році через відсутність документів на вимогу німецької влади вона зверталася до Генерального консульства України в Мюнхені, однак не отримала будь-якої допомоги, оскільки дипломатична установа не змогла ідентифікувати її особу без документів.
Крім того, вона зверталася до «Petitions Team office of High Commissioner for Human Rights United Nations, Office Geneva (211 Geneva 10, Switzerland)» із проханням про надання притулку на постійній основі через нетранспортабельність, але отримала відмову у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують особу.
У 2022 році вона отримала проїзний документ для осіб без громадянства відповідно до норм Конвенції про статус апатридів від 28 вересня 1954 року.
Зважаючи на стан здоров`я, зокрема наявність численних хвороб, вона має залишатися у Німеччині, де їй надають необхідну соціальну та медичну допомогу, однак у зв`язку з відсутністю документів існує ризик її депортації на територію рф, тобто до країни народження, у якій заявниця не має ані родичів, ані можливості проживати.
Посилаючись на те, що всі документи, що посвідчують особу заявниці, зокрема свідоцтво про народження та паспорт громадянина СРСР, було втрачено в с. Семенівка Донецької області, внаслідок воєнних дій, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, у зв`язку із необхідністю отримання громадянства України, що дозволить їй легально перебувати на території Німеччини та мати всі права громадянина України, які належать їй як особі, що проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 02 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надала жодного доказу на підтвердження того, що станом на 13 листопада 1991 року вона проживала на території України, а також, що її житло було знищене внаслідок бойових дій.
Надаючи оцінку доказам, наданим ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що такі містять суперечливі відомості, зокрема, у листі Уряду Середньої Франконії Центрального управління у справах іноземців Середньої Франконії відділення в Нюрберзі зазначено, що у анкеті
від 29 липня 2014 року ОСОБА_1 вказувала, що має внутрішній паспорт, якій їй було видано у 1991 році паспортним сервісом м. Слов`янська в Україні, водночас звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, вона посилалася на те, що мала лише паспорт СРСР; під час опитування ОСОБА_1 29 липня 2014 року вона вказала, що народилася у м. Слов`янську; в заяві про надання притулку від 18 серпня 2015 року - у м. Комсомольську; а згідно з інформацією, наданою довіреному адвокату, ОСОБА_1 вказала, що народилася у м. Хабаровську рф.
Сервіси для юристів