Постанова ВССУ від 10.04.2025 року у справі №621/2155/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 621/2155/20

провадження № 61-3581св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позов з урахуванням уточнень мотивовано тим, що 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти у розмірі 200 000,00 дол. США, що підтверджується розпискою, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язався виплатити вкладені ним грошові кошти у розмірі 200 000,00 дол. США протягом чотирьох років рівними частинами, однак не менше ніж 50 000,00 дол. США на рік. Однак зазначені кошти у встановлений строк не повернув.

ОСОБА_1 зазначав, що розписка від 20 листопада 2014 року містить лише зобов`язання з повернення грошових коштів, однак розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання не містить дати отримання грошових коштів, повні реквізити сторін, умови отримання грошових коштів, у зв`язку з чим неможливо дійти висновку про наявність між ним та ОСОБА_2 боргових зобов`язань, обумовлених договором позики. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 621/2725/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.