ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 363/2209/18
провадження № 61-1289св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Димерська селищна рада Вишгородського району Київської, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_12 , в інтересах якої діє адвокат Заріцький Сергій Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Ігнатченко Н. В., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що 28 листопада 2006 року члени спілки співвласників майна СВК «Димерський» прийняли рішення про продаж належного їм на праві власності майна зазначеного СВК, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із протоколу № 14 загальних зборів співвласників майна.
У лютому 2007 року він та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 викупили у членів-співвласників майна СВК «Димерський» належне їм на праві власності майно.
Відповідно до акта приймання-передачі майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 28 лютого 2007 року, члени спілки (як продавці) передали, а позивач та зазначені треті особи (як покупці) прийняли зазначене майно.
За наслідками такої угоди йому на праві власності належить 51/100 частки придбаного у співвласників СВК «Димерський» майна, що засвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 травня 2013 року.
Отже, придбавши майно СВК «Димерський», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до третіх осіб та до позивача відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їм майно.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_12 придбала земельну ділянку площею 1,0558 га, кадастровий номер 3221855300:09:092:0155, що розташована на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, яка належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності.
Вважає, що обов`язковою умовою для передачі земельної ділянки є погодження відповідного проекту землеустрою. Разом з цим, під час виготовлення технічної документації по землеустрою, межа земельної ділянки із землекористувачами суміжної земельної ділянки, у тому числі і з ним, не погоджувалась. В технічній документації землекористувачі суміжної земельної ділянки, у тому числі і він, не ставили свої підписи, як суміжні землекористувачі, що вказує про недотримання вимог пункту б) частини другої статті 198 ЗК України, у відповідності до якого, кадастрова зйомка в обов`язковому порядку має включати погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Унаслідок недотримання вказаних норм, ОСОБА_2 значно збільшив площу своєї земельної ділянки за рахунок площі земельної ділянки суміжних землекористувачів, у тому числі і його, чим порушив їх права власності на земельну ділянку, а також можливості доступу до нерухомого майна, яке належить їм на праві власності, оскільки на земельній ділянці, знаходиться асфальтна дорога загального користування, асфальтна площадка для стоянки с/г техніки та транспорту, паркан власників майна.
Унаслідок таких дій ОСОБА_2 обмежив (відрізав) доступ до будівель позивача та його співвласників.
Отже, оскільки оспорюване свідоцтво про право власності безпосередньо порушує його право користування нерухомим майном, так як на підставі цього свідоцтва відбулося зменшення земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні, та відповідно, збільшення частини площі земельної ділянки відповідача за рахунок площі земельної ділянки суміжного землекористувача, вважає наявними підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.
Уточнивши позовні вимоги, додатково зазначив, що з матеріалів реєстраційної справи № 803883132218, яка була витребувана судом, спочатку відповідач ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку з кадастровим номером 3221855300:09:092:0154, про що було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 10039497, від 26 вересня 2013 року, а вже в подальшому зазначена земельна ділянка була розділена на дві земельних ділянки (кадастрові номери 3221855300:09:092:0155 та 3221855300:09:092:0156) та відчужена ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2015 року.
Посилаючись на вказані обставини та уточнивши позовні вимоги, просив:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 10039497, видане 26 вересня 2013 року Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області, на ім`я ОСОБА_2
Сервіси для юристів