Постанова ВССУ від 08.07.2026 року у справі №954/1318/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

справа № 954/1318/24

провадження № 61-1742св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Смирновим Андрієм Ігоровичем, на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 25 листопада2025 року у складі судді Гончаренка О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Базіль Л. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначав, що з моменту припинення спільного проживання із відповідачкою вихованням і утриманням доньки він займається самостійно, без допомоги матері дитини. ОСОБА_2 більше двох років не бачила дитину, повністю самоусунулася від виховання доньки, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неї, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 січня 2025 року залучено до участі у справі як третю особу орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом впливу. Судами не встановлено, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважавзазначений висновок необґрунтованим, оскільки він не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Районний суд урахував, що в країні введено воєнний стан, те, що відповідачка проживає на тимчасово окупованій території, а матеріали справи не містять будь-яких відомостей про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків до початку введення воєнного стану.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками районного суду щодо відсутності підстав, передбачених нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України) для позбавлення відповідачки батьківських прав та зазначив, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Апеляційний суд зазначив, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Суди застосували положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), норми Закону України «Про охорону дитинства», СК України, прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у побідних справах.