ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року
м. Київ
справа № 523/13266/20
провадження № 61-5612св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Костинчук Василь Васильович, на рішення Суворовського районного суду
м. Одеси від 04 лютого 2025 року у складі судді Мурманової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,
Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядженням нерухомим майном, зняття з реєстраційного обліку та виселення.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , однак у цій квартирі без належних на те підстав проживають та зареєстровані відповідачі.
3. Посилалася на те, що наявність реєстрації відповідачів та їх проживання в належній їй квартирі створює їй перешкоди в користуванні власністю.
4. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у праві володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 скасувати реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зазначеній квартирі; виселити відповідачів з квартири.
5. У червні 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення постійного особистого житлового сервітуту, визнання прав користування квартирою та визнання договору дарування недійсним.
6. Зустрічний позов обґрунтований посиланням на те, що договір дарування, на підставі якого ОСОБА_1 набувала право власності на квартиру, є недійсним. Дарувальник діяла недобросовісно, оскільки не повідомила про проживання у спірній квартирі малолітніх дітей - її онуків, які проживали там від народження. Таким чином свідомо поставила під загрозу соціальний статус проживаючих у спірній квартирі осіб. Зазначене свідчить, що дії сторін договору дарування квартири були недобросовісними стосовно проживаючих в ній осіб та спрямовані на позбавлення права користування житлом.
7. Також позивач ОСОБА_4 зазначив, що під час проходження ним військової служби його мати без його відома уклала договір міни квартири
від 08 червня 1995 року, на підставі якого вона отримала право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому склала заповіт на його ім`я, запевнивши, що він отримає вищевказану квартиру у спадщину. Про наявність договору дарування на ім`я його старшої доньки, яка є громадянкою рф та проживає у державі Ізраїль, йому стало відомо лише після смерті матері у 2018 році.
8. Позивачі зазначали про необхідність встановлення постійного сервітуту, ураховуючи можливість незаконного виселення та в подальшому продажу квартири третім особам.
9. Посилалися на те, що на правах членів сім`ї власника квартири вони є такими, що не втратили прав на користування квартирою та займаними приміщеннями. Позивачка/власниця квартири не надала суду жодних доказів на доведення обставин того, що їх проживання у квартирі створює їй перешкоди в користуванні житлом. Навпаки, вона проживає в іншій країні, не користується квартирою.
10. Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд:
- встановити їм постійний особистий житловий сервітут щодо квартири АДРЕСА_1
Сервіси для юристів