ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2026 року
м. Київ
Справа № 638/5965/22
Провадження № 61-16041св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 07 квітня 2025 року в складі судді Щепіхіної В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року в складі колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавцяСалтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Демченко Юлії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, стягувач - ОСОБА_2 , та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувсядо суду зі скаргою, у якій просив визнати дії старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Демченко Ю. (далі - Салтівський ВДВС у м. Харкові Східного МУ МЮ) щодо складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11 лютого2025 року у виконавчому проваджені (далі - ВП) № НОМЕР_1 неправомірними та визнати вказаний розрахунок незаконним; зобов`язати старшого державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного МУ МЮ Демченко Ю. здійснити перерахунок заборгованостізі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_1, виходячи з фактичного доходу ОСОБА_1 , який він одержував за період з жовтня 2022 року до листопада 2024 року, та який полягає у нарахованих відсоткахза угодою від 23січня 2023 року № TDRM000969670, укладеною з Акціонерного товариства (далі - АТ) «Сенс Банк».
Свої вимоги обґрунтував тим, що Шевченківським районним судом м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) був виданий виконавчий лист на виконання рішення від 20 грудня 2022 року в справі № 638/5965/22 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на дружину в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. Відповідно до розрахунку від 11 лютого 2025 року заборгованість за аліментами склала 45 716,80 грн. Щомісяця з нього стягувалось 2 085,00 грн, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Нарахування аліментів у такому розмірі державний виконавець обґрунтував тим, що заявником (боржником) не надані та в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які відображають суми отриманих боржником доходів.
Заявник із указаним розрахунком заборгованості не згоден, оскільки в період з жовтня 2022 року до листопада 2024 року він не мав постійного місця роботи та заробітної плати не отримував. 23 січня 2023 року він відкрив в АТ «Сенс Банк» депозит на суму 5 000,00 грн зі сплатою 12,25 % і з цих коштів на виконання запиту державного виконавця № 59938 від 14 листопада 2020 року було проведено стягнення за ВП № НОМЕР_1 у розмірі 300,00 грн. Після стягнення залишок на депозитному рахунку заявника склав 4 700,00 грн. Крім відсотків за депозитом у заявника за період з жовтня 2022 року до листопада 2024 року інших доходів у нього не було, крім соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у січні та лютому 2024 року в загальному розмірі 4 000,00 грн.
Заявник вважає, що своїми діями державний виконавець порушив вимоги Сімейного кодексу (далі - СК) України та фактично вийшов за межі рішення суду, яким розмір аліментів був встановлений у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), якими у нього є лише відсотки за депозитом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
07 квітня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) в задоволенні скарги відмовлено.
04 листопада 2025 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 07 квітня 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 є працездатною особою, 1990 року народження, має можливість працювати та сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Відсутність офіційного працевлаштування не звільняє від виконання обов`язків.
Положення частини другої статті 195 СК України чітко вказують на необхідність визначення розміру заборгованості за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, у разі коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості. Водночас це не виключає можливість отримання ним іншого виду доходу в цей період та добровільної сплати з нього аліментів.
Оспорюваний заявником розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим, таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Натомість, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростував вказаний розрахунок, іншого розрахунку на спростування оскаржуваного також не надав, дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 07 квітня 2025 року, постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що лише у разі, якщо виконавець не має відомостей щодо доходів платника аліментів або платник не отримує ніяких доходів, він проводить розрахунок заборгованості за аліментами виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Заявник фактично одержував дохід, який полягав у відсотках за депозитним вкладом, тому державний виконавець під час здійснення розрахунку заборгованості повинен був виходити саме з фактично отриманого ним доходу.
Послався на висновок Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 760/4569/18-ц, згідно з яким відсотки від банківських депозитів є доходом, з якого стягуються аліменти, незалежно від походження коштів, оскільки це є фактичним доходом платника.
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Сервіси для юристів