ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 705/2159/19
провадження № 61-9137св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» - адвоката Моспана Віталія Васильовича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2026 року в складі колегії суддів Карпенка О. Л., Єгорова С. М., Чельник О. І.
в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П., у якій просила:
1) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. від 27 січня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
2) зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) шляхом відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання виконавчого листа від 07 січня 2026 року № 705/2159/19.
Зазначала, що дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 є протиправними та передчасними, адже боржник - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго» (далі - ПП «Центр-Монтаж-Енерго») як податковий агент із присудженого на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 693 751,08 грн здійснив утримання військового збору з порушенням вимог законодавства, що проявилося в утриманні суми цього збору за період з 04 липня 2019 року до 30 листопада 2024 року в більшому розмірі та недоплаті визначеного рішенням суду середнього заробітку на 22 873,96 грн.Тобто боржник неповністю виконав рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
24 лютого 2026 року ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що рішення суду виконане боржником належним чином і в повному обсязі, зокрема, правильність утримання податків підтверджується наданими ПП «Центр-Монтаж-Енерго» доказами: відповіддюПенсійного фонду України, платіжними інструкціями, податковим розрахунком.
27 травня 2026 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. від 27 січня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 вважає рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження передчасним, так як, на її думку, рішення суду виконане не в повному обсязі у зв`язку з неправильним нарахуванням і утриманням ПП «Центр-Монтаж-Енерго» військового збору з присудженої на її користь суми середнього заробітку. Виконуючи рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ПП «Центр-Монтаж-Енерго» утримало з 693 751,08 грн та сплатило до бюджету військовий збір у розмірі 5% від вказаної суми. Оскільки відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в справі № 705/2159/19 з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04 липня 2019 року до 17 березня 2025 року, то дохід за частину цього періоду з 04 липня 2019 року до 30 листопада 2024 року оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла в цей період, тобто 1,5 % від оподатковуваного доходу фізичної особи. За таких обставин дії ПП «Центр-Монтаж-Енерго» щодо нарахування та утримання військового збору у розмірі 5 % з присудженої на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за період з 04липня 2019 року до 30 листопада 2024 року не відповідають пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 4015-IX), який набрав чинності 01 грудня 2024 року, та має наслідком зменшення суми фактично сплачених стягувачу коштів і неповне виконання рішення суду. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, тобто до виконання рішення суду в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ПП «Центр-Монтаж-Енерго» -адвокат Моспана В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2026 року, яку просить скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції визнав рішення суду невиконаним не через відсутність виплати присуджених сум або невчинення боржником визначених виконавчим документом дій, а виключно через припущення щодо неправильності визначення податкового платежу. Такий висновок суперечить природі виконавчого провадження, предметом якого є перевірка фактичного виконання резолютивної частини виконавчого документа, а не контроль за правильністю ведення боржником податкового обліку. Суд не визначив, яку саме норму податкового законодавства порушено боржником; який саме розмір податкового зобов`язання мав бути визначений; яким чином можливе неправильне виконання податкового обов`язку впливає на факт виконання рішення суду у виконавчому провадженні.
Суд не врахував, що нарахування доходу здійснено після ухвалення рішення суду, фактичне нарахування та виплата відбулися у 2026 році, відповідний дохід не був нарахований у податкових періодах 2019-2024 років, обов`язок щодо оподаткування виник у момент фактичного нарахування доходу податковим агентом. Отже, суд апеляційної інстанції помилково ототожнив період, за який присуджено середній заробіток, із податковим періодом, у якому виник об`єкт оподаткування. Середній заробіток за час вимушеного прогулу під час виконання рішення суду виплачується з утриманням передбачених законом податків і зборів, які нараховуються роботодавцем як податковим агентом під час виконання судового рішення. Отже, обов`язок щодо визначення розміру податкових платежів покладається на роботодавця як податкового агента, а не на державного виконавця чи суд, який здійснює контроль за виконанням судового рішення. Висновок апеляційного суду про неправомірність дій державного виконавця ґрунтується виключно на оцінці правильності податкового розрахунку боржника, що не є предметом розгляду скарги на дії державного виконавця. Апеляційний суд вийшов за межі повноважень, визначених процесуальним законом.
Під час апеляційного розгляду ПП «Центр-Монтаж-Енерго» заявило клопотання про прийняття та дослідження нових доказів, а саме: відповіді Державної податкової служби України від 27 лютого 2026 року № 5190/6/99-00-24-01-01-06, відповіді Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 25 лютого 2026 року № 4040/6/23-00-24-06, а також відповіді органу Міністерства юстиції України щодо повноважень представника державної виконавчої служби. Неможливість подання зазначених доказів до суду першої інстанції була обумовлена об`єктивними причинами, оскільки відповідні документи були отримані після постановлення ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2026 року та фізично не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції фактично залишив без належного розгляду клопотання ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про прийняття нових доказів, не встановив момент їх отримання, не перевірив об`єктивність причин неподання до суду першої інстанції, не визначив їх доказового значення та не навів належних мотивів відмови у їх врахуванні.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що Закон № 4015-IX набрав чинності 01 грудня 2024 року, томузміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу (далі - ПК) України щодо ставки військового збору у розмірі 5 %застосовуються з 01грудня 2024 року. На виконання рішення суду в справі № 520/30436/24 відповідач виплатив позивачці грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5 %. Однак до такого доходу позивачки має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 %. За таких обставин дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % є протиправними.
Посилання відповідача на лист Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 06лютого 2026 року № 1832/6/23-00-24-01-04, лист Державної податкової служби України від 27 лютого 2026 року № 5190/6/99-00-24-01-06 є безпідставними, оскільки листи (роз`яснення) не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який є нормою прямої дії та має вищу юридичну силу. Верховний Суд у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19 виснував, що право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення. Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року в справі №826/2426/16 виснував, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Сервіси для юристів