Постанова ВССУ від 06.08.2026 року у справі №694/1845/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 694/1845/22

провадження № 61-11752св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - Звенигородська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року у складі судді Сакун Д. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів Гончар Н. І., Новікова О. М., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа - Звенигородська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 96 років померла рідна баба позивача ОСОБА_4 . Оскільки мати позивача ОСОБА_5 померла раніше своєї матері, то право на частину спадкового майна баби перейшло до нього за правом представлення.

За життя баба позивача складала декілька заповітів, останній був складений

18 жовтня 2019 року в с. Моринці Звенигородського району Черкаської області

та посвідчений секретарем виконавчого комітету Моринської сільської ради Звенигородського району Кириченко Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 122.

За змістом вказаного заповіту все своє майно ОСОБА_4 заповіла своїй дочці ОСОБА_2 , хоча попередніми заповітами спадкодавець заповідала все майно дочкам та онукам у рівних частинах.

Позивач вказував, що померла ОСОБА_4 останні роки свого життя мала проблеми із зором та взагалі нічого не бачила, не орієнтувалася в оточуючому просторі, а тому позивач був змушений знайти їй доглядальницю. Також ОСОБА_4 мала проблеми з опорно-руховим апаратом, їй було важко пересуватися, а протягом всього

2019 року вона перебувала в лежачому положенні, постійно потребувала сторонньої допомоги, яку надавала доглядальниця або позивач, коли приїздив у село, щоб привезти продукти харчування та ліки.

В останні місяці життя ОСОБА_4 взагалі перестала впізнавати оточуючих, погано сприймала все, що відбувалося навколо неї.

Позивач вважав, що заповіт від 18 жовтня 2019 року є нікчемним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Моринської сільської ради Звенигородського району Кириченко Л. М., яка, на переконання позивача, не мала на це відповідних повноважень.

Вказує, що заповіт від 18 жовтня 2019 року був завчасно надрукований

ОСОБА_6 та містить підпис ОСОБА_4 , у той час як остання у зв`язку

із фактичною сліпотою була позбавлена можливості прочитати написану інформацію та поставити власноручний підпис у тексті документа без стороннього втручання.

Ці обставини ставлять під сумнів законність форми, порядку посвідчення заповіту та свободу волевиявлення спадкодавця. Також в оспорюваному заповіті відсутня вказівка на те, що він складений за місцем проживання ОСОБА_4 та не вказано причини цього.