Постанова ВССУ від 06.08.2026 року у справі №568/2044/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 568/2044/24

провадження № 61-2357св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 липня 2025 року у складі судді Делалової О.М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 рокуу складі колегії суддів: Гордійчук С. О.,

Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк»), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову посилався на те, що 29 липня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Приватбанк»(далі - ЗАТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір № ROWWGA0000000004, відповідно до умов якого позивач отримав кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 46 935,55 доларів США на споживчі цілі.

З метоюзабезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки № ROWWGA0000000004 від 29 липня 2008 року, а між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк» - договір поруки від 29 липня 2008 року.

Позивач вважає, що кредитний договір був укладений з порушенням норм Сімейного кодексу України (далі - СК України), Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки з 17 листопада 1984 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка письмової згоди на укладення вказаної угоди не надавала.

Стверджував, що, укладаючи договір про надання споживчого кредиту, банк діяв недобросовісно, оскільки знав, що позичальник офіційно перебуває у шлюбі, проте під час підписання вказаного договору не надав належної уваги цій обставині.

Позивач також посилався на нечесну підприємницьку практику відповідача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та на введення його в оману, внаслідок чого його виплати за кредитним договором є необґрунтовано завищеними.

Пояснив, що споживчий кредит було надано не в гривнях, а в іноземній валюті, що забороняється Законом України «Про споживче кредитування».

Крім того, повідомив, що сторони в оскаржуваному договорі в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір від імені банка не підписаний уповноваженою особою.

Зазначені вище порушення, на думку позивача, свідчать про недійсність кредитного договору.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір № ROWWGA0000000004, укладений 29 липня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для укладення кредитного договору, за яким позичальником виступає один з подружжя,отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Суди відхилили доводи позивача про введення його в оману та нечесну підприємницьку діяльність банку, зазначивши, що сторони на власний розсуд дійшли згоди щодо умов договору, підписавши його. При цьому ОСОБА_1 особистим підписом засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними, при цьому принцип свободи договору не було порушено.