ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 760/15285/24
провадження № 61-12178св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва, Солом`янська районна державна адміністрація м. Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Попченковою Іриною Миколаївною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року у складі судді Тесленко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 26 серпня 2025 рокуу складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва, Солом`янської районної державної адміністрації (далі - РДА) м. Києва про визнання права та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 2024 року він дізнався, що відповідно до листа Відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської РДА м. Києва від 22 квітня 2024 року № 21 йому відмовлено у задоволені заяви від 27 березня 2024 року про передачу у приватну власність жилого приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , та відмовлено у оформленні свідоцтва про право власності, додані до заяви документи - залишені без розгляду.
Єдиною підставою для відмови у задоволені його заяви є те, що відповідно до ордера від 14 листопада 2012 року № 47/12, йому було надано право зайняття ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_1 . При цьому, на помилкову думку уповноваженого органу, у цій ситуації підлягають застосуванню норми пункту 11-2 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», якими передбачено, що громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. Отже, уповноважений орган дійшов висновку, що він може набути право на приватизацію лише після розселення в окреме жиле приміщення у гуртожитку. У листі відсутні інші підстави, які унеможливлюють задоволення заяви шляхом надання адміністративної послуги, без звернення до суду.
Вважав, що вказаний лист Відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської РДА м. Києва, яким повідомлено його про відмову у задоволенні заяви, не є ані рішенням про задоволення поданої заяви, ані рішенням про відмову у задоволенні такої заяви та не відповідає вимогам за формою/змістом, встановленим у додатку 4 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
Крім того, зазначав, що у 2012 році на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «НВП «БІЛЬШОВИК» від 13 листопада 2012 року № 31 він одержав ордер від 14 листопада 2012 року № 47/12 на вселення у житлове приміщення - кімнату № АДРЕСА_1 , розміром ліжко-місце, у гуртожитку на АДРЕСА_1. Згодом, на підставі Акту приймання-передачі, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26 грудня 2012 року № 2321, гуртожиток на АДРЕСА_1, передано у комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва. До цього часу ордер від 14 листопада 2012 року № 47/12 не визнавався недійсним, будь-які спори щодо правомірності вселення та реєстрації його у приміщенні відсутні. Отже, на підставі Ордеру від 14 листопада 2012 року № 47/12 він в установленому законом порядку зайняв жиле приміщення, а саме, кімнату № АДРЕСА_1 , розміром ліжко-місце, у гуртожитку на АДРЕСА_1 , та зареєстрував своє місце проживання за вказаною адресою починаючи з 28 грудня 2012 року та проживає у відповідному приміщенні до цього часу.
Разом з тим, маючи дійсний намір щодо реалізації власних цивільних житлових прав на приватизацію займаної ним кімнати, відповідно до приписів Положення, через уповноваженого представника, у порядку надання адміністративної послуги, він звернувся до органу приватизації Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва з відповідною належно оформленою та засвідченою заявою від 27 березня 2024 року. Станом на момент його звернення із цією заявою про приватизацію жилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному приміщенні був зареєстрований лише він. Водночас, відповідач як орган, уповноважений на передачу кімнати у приватну власність у порядку приватизації, всупереч положенню чинного законодавства, здійснив виключно формальний підхід до розгляду поданої заяви. Окрім того, з ним був укладений договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій від 21 січня 2013 року № 195/401, а у кімнаті його власними коштами здійснювались поточні ремонтні роботи, що додатково засвідчується долученими платіжними документами. Законодавством передбачено вичерпний перелік документів, необхідних для звернення із заявою про приватизацію жилого приміщення, що було ним надано. При цьому, ордер є лише правовою підставою для вселення особи у відповідне приміщення, яке він реалізував ще у 2012 році під час вселення у кімнату. Відповідно до пункту 18 вказаного вище Положення, до переліку документів, зокрема, громадянами має бути поданий ордер на житлове приміщення, яке вони виявили намір приватизувати. Він до своєї заяви про приватизацію займаного ним приміщення долучив ордер, виданий ПАТ «НВП «БІЛЬШОВИК», на право зайняття ним ліжко-місця в кімнаті. Отримання нових ордерів за вказаних обставин, чинним законодавством не передбачено. А відтак, відсутні перешкоди, які визначені законом, для реалізації ним права на приватизацію займаного ним житлового приміщення. Враховуючи вищевикладене, він має право на отримання у приватну власність займану ним кімнату шляхом її приватизації, а неприйняття уповноваженим органом рішень за його заявами про реалізацію ним такого права є таким, що суперечить Конституції України, Житловому і Цивільному кодексам України та нормам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». При цьому, вартим уваги є те, що перелік випадків відмови у приватизації житла чітко визначений законодавством і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Отже, відмова у приватизації житла через ненадання органу приватизації окремих документів не є передбаченою законом підставою, а тому є неправомірною
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ним право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1
- визнати безпідставною відмову Відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва передати у його приватну власність кімнату АДРЕСА_1
- зобов`язати Відділ приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва передати йому у приватну власність кімнату АДРЕСА_1 та оформити приватизацію вказаної кімнати на його користь.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва, Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва про визнання права та зобов`язання вчинити дії, відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , який вселений в гуртожиток та проживає у ньому на умовах надання йому ліжко-місця, відповідно до вимог пункту 11-2частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» може набути право на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку лише після надання місцевою радою згоди на приватизацію та розселення громадян в окремі жилі приміщення в гуртожитку.
Апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що, фактично, у кімнаті АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований лише він, ним було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій від 21 січня 2013 року та оплачуються відповідні комунальні послуги, оскільки такі посилання не спростовують висновків суду першої інстанції, так як ордер видавався йому лише на ліжко-місце.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Попченкова І. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі.
Сервіси для юристів