ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 127/7621/25
провадження № 61-5354св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року у складі судді Жмудя О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог, позиція інших учасників справи
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним та припинити стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позову посилався на те, що він перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах, під час яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина - ОСОБА_3 . Проте стосунки між сторонами не склалися, тому вони почали проживати окремо.
За судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у справі № 127/6649/19 з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його доходу. Він виконує це судове рішення, заборгованість за аліментами відсутня.
До лютого 2022 року дитина проживала разом з матір`ю у м. Києві, надалі вони виїхали на тимчасове проживання до Польщі, а згодом до Португалії.
При цьому відповідачка ігнорувала його прагнення у спілкуванні з дитиною, заблокувала номер його мобільного телефону та перешкоджала зустрічам з донькою.
Він неодноразово звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з цього приводу, повідомляв правоохоронні органи про те, що відповідачка не дає йому змоги бачитися з донькою. Також він намагався домовитися з ОСОБА_2 щодо спілкування з дитиною та участі в її вихованні, однак всі спроби були безуспішними. Відповідачка дозволила йому лише періодично спілкуватися з донькою засобами електронного зв`язку, проте з лютого 2022 року до 18 грудня 2024 року він не мав змоги особисто бачитися з дитиною.
10 грудня 2024 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернулася на територію України. 22 грудня він зустрівся з донькою та виявив, що остання перебуває у занедбаному стані. Вона просила їжу та розповіла, що мати її не годує. При цьому донька повернулася з гнійним запаленням вух, хворобами зубів та численними іншими захворюваннями, перебувала в емоційно неврівноваженому стані, постійно плакала, просила не відпускати її до матері.
Крім того, 04 січня 2025 року дитина розповіла йому про обставини, які свідчать про психологічне, фізичне та сексуальне насильство з боку матері та її співмешканців. Повідомила, що намагалась вчинити суїцид. У зв`язку з цими обставинами він з донькою звернулися до лікаря-психолога, який здійснив психологічне обстеження і встановив фіксацію на психотравмуючих подіях, які відбулись під час спільного проживання разом з матір`ю в Португалії, та ознаки насилля (психологічного, фізичного, сексуального характеру) з боку матері та її співмешканців.
Наразі дитина проживає разом з ним, навчається у місцевого закладі загальної середньої освіти. Донька прихильно ставиться до нього, проявляє повагу та любов. Він створив усі належні умови для її гармонійного розвитку та комфортного проживання. У вересні 2021 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , з якою має спільного сина. ОСОБА_3 прихильно ставиться до його дружини, вони спільно проводять час та організовують дозвілля. Отже, він є сімейною людиною зі сталими соціальними зв`язками, що дає йому змогу забезпечити своїй дитині належне виховання, яке сприятиме встановленню у останньої поваги до сім`ї та родини.
У письмових поясненнях відповідачка заперечила проти існування спору між сторонами. Зазначила, що вони визначилися, що спільна донька проживатиме разом з батьком в Україні, в той час як вона (відповідачка) проживатиме в Португалії. Вважала, що наявні підстави для закриття провадження у справі в цій частині.
При цьому ОСОБА_2 категорично заперечила обставини, на які послався позивач, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами. Стверджувала, що з лютого 2022 році до грудня 2024 року вона повністю забезпечувала життєві потреби дитини, займалася її розвитком, емоційним та фізичним здоров`ям. У Португалії дитина відвідувала школу, заняття з плавання, українську суботню школу, а також додаткові заняття з іноземних мов. У неї був стабільний побут, друзі та домашня тварина.
Наприкінці 2024 року вона передала доньку позивачу, бо вимушена була виїхати за кордон. Проти проживання доньки із батьком вона не заперечує, про що повідомила органи ювенальної поліції та органи опіки і піклування. Наразі вона проживає у Португалії, де працевлаштована і має зобов`язання перед роботодавцем, повернутися до України на постійне місце проживання наразі не має змоги.
У письмових поясненнях позивач заперечив твердження відповідачки про відсутність спору щодо місця проживання дитини та зауважив, що її звернення до ювенальної поліції 06 січня 2025 року й було обумовлене непорозумінням між ними щодо місця проживання їх спільної дитини.
Сервіси для юристів