Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №460/5795/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 460/5795/18

провадження № 61-4185св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року у складі судді Колтуна Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - ОСОБА_3 , про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що вона є власницею будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті батька.

У зазначеному будинку, крім неї проживає її син ОСОБА_2 , який участі в утриманні будинку, його ремонті та оплаті комунальних послуг не бере. Він веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, часто перебуває у нетверезому стані, влаштовує сварки та бійки, псує майно, продає побутові речі з будинку, принижує позивачку та її дочку ОСОБА_3 перед сусідами та родичами.

Через неправомірну поведінку ОСОБА_2 позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів, внаслідок чого відповідача було притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України

про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 грудня 2018 року, просила суд виселити ОСОБА_2 із належного їй на праві приватної власності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виселено ОСОБА_2 з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач систематично протягом тривалого часу вчиняє насильство стосовно позивачки та порушує правила співжиття, що є достатньою підставою для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні належним їй житловим будинком шляхом виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.

Виселення відповідача є співмірним із втручанням у право на житло, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), з урахуванням принципу верховенства права та справедливості, що полягає у захисті права власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке згідно з Конституцією України є непорушним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 рокув якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 712/363/23 та від 04 листопада 2024 року у справі № 712/277/23 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).