Постанова ВССУ від 03.08.2026 року у справі №607/20829/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 607/20829/24

провадження № 61-1939св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2025 року під головуванням судді Якімця Т. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 січня 2026 року у складі колегії суддів:

Хоми М. В., Костів О. З., Храпак Н. М. у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом в якому просила стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» (далі - КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2») моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн, завдану смертю її сина - ОСОБА_4 через неналежне надання медичної допомоги, а також майнову шкоду в розмірі 33 022 грн, що включає витрати на ритуальні послуги та встановлення пам`ятника ОСОБА_4 .

2. Позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які працювали лікарями-інфекціоністами Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня», правонаступником якого є КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», неналежно виконали свої професійні обов`язки під час лікування її сина ОСОБА_4 , доставленого 04 червня 2018 року з ознаками «гнійного менінгіту» із генералізацією процесу (сепсис).

3. Лікар ОСОБА_1 встановила неправильний діагноз «гастроентеральна ферментопатія», не провела необхідних обстежень, не залучила фахівців і не призначила лікування відповідно до «Протоколу діагностики та лікування гнійних менінгітів у дітей», чим допустила грубі порушення стандартів медичної допомоги. В свою чергу, лікар ОСОБА_3 , прийнявши чергування, не перевірила правильність діагнозу, не забезпечила проведення аналізів та не вжила заходів для корекції лікування.

4. Унаслідок неналежної діагностики й несвоєчасного лікування стан ОСОБА_4 різко погіршився і ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер у відділенні інтенсивної терапії.

5. Позивач покликається на висновки комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів та смертю її дитини.

6. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за частиною другою статті 140 КК України було закрите у зв`язку із закінченням строків давності.

7. ОСОБА_2 зазначає, що переживає тяжкі моральні страждання, потребує психологічної допомоги та зазнала негативних змін у здоров`ї й житті.

8. Майнова шкода складається з витрат на поховання та встановлення пам`ятника ОСОБА_4 .

9. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану працівниками при виконанні трудових обов`язків, несе КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням

від 28 липня 2025 року позов задовольнив.

11. Стягнув з КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» на користь ОСОБА_2 33 022 грн матеріальної шкоди.

12. Стягнув з КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» на користь ОСОБА_2 2 000 000 грн за завдану моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи.

13. Стягнув з КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

14. Тернопільський апеляційний суд постановою від 07 січня 2026 року апеляційні скарги КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2025 року без змін.

15. Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що смерть малолітньої дитини (члена сім`ї позивача) настала внаслідок недбалого ставлення лікарів до своїх професійних обов`язків, оцінивши тяжкі наслідки такої втрати для позивачки як матері, що негативно позначилися на її моральному стані, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, обсяг фізичних та душевних страждань, їх тривалість, неможливість поновити попереднє становище внаслідок смерті дитини, а тому, суди, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, визнали розумною і допустимою суму відшкодування моральної шкоди, яка була заявлена позивачем у розмірі 2 000 000 грн.

16. Місцевий суд вказував, що він взяв до уваги ту обставину, що у цій справі йдеться про матір, у якої в закладі охорони здоров`я помер її малолітній син. Позивач зазначає, що ще вчора вона з сином жартували, сміялися, плакали разом, конфліктували, а сьогодні особливий світ, наповнений присутністю рідної людини, перестав існувати. ОСОБА_2 перманентно переживає складні психологічні етапи, що є морально виснажливим для неї та впливає на стан її здоров`я. Позивач стверджує, що смерть дитини вплинула на її життя, у тому числі на продуктивність її праці, що передусім залежить від емоційно-психологічного стану особи.