ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 350/126/22
провадження № 61-10883св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - староста Суходільського старостинського округу № 2 Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Шойло Петро Петрович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Павликівською Галиною Миколаївною, на рішення Рожнятівського районного суду від 01 квітня 2024 року у складі судді Пулика М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
31 січня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 79,9 кв. м, який належав батькові на праві власності. 24 грудня 2021 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом. Листом від 29 грудня 2021 року приватний нотаріус повідомила позивачів, що нею заведено спадкову справу № 20/2021 після смерті ОСОБА_4 . З документів справи вбачається наявність заповіту на все майно, який складено померлим та посвідчено 03 серпня 2021 року старостою Суходільського старостинського округу № 2 Спаської сільської ради Калуського району номер за реєстром 2-9 на ім`я ОСОБА_3 .
Позивачі вважають даний заповіт недійсним, оскільки він вчинений під впливом фізичного та психічного насильства. При посвідченні заповіту староста Суходільського старостинського округу Шойло П. П. не встановив дійсні наміри та волю заповідача. Відповідач, скориставшись безпорадністю хворого батька, забрав і поселив його до будинку, де проживає баба, і з цього часу вони не спілкувалися. Вказані обставини свідчать, що волевиявлення заповідача не було вільним, і заповіт складений під фізичним та психологічним тиском відповідача.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 03 серпня 2021 року старостою Суходільського старостинського округу № 2 Спаської сільської ради Калуського району за реєстром 2-9, недійсним.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2024 року?залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі зазначили підставою недійсності заповіту вчинення його під впливом психологічного та фізичного тиску на заповідача на підставі норм законодавства, які передбачають визнання недійсними правочинів, вчинених під впливом насильства. В процесі розгляду справи вимоги щодо недійсності заповіту було розширено, як підставу недійсності заповіту представник позивачів вказала те, що підпис в заповіті не належить заповідачу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 під час складання заповіту мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, що не оспорюється сторонами, здійснював розпорядження належним йому на праві власності майном за власним бажанням, яке було спрямоване на реальне настання правових наслідків, волевиявлення заповідача було вільним, відповідало його внутрішній волі, складений ним заповіт не суперечить інтересам спадкодавця та моральним засадам суспільства. Як видно із тексту оспорюваного заповіту, заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний ним. Позивачами не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що при складанні заповіту волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало його волі, та що заповіт складений з порушенням закону щодо його форми та посвідчення. Тому посилання позивачів на те, що відповідач чинив тиск на ОСОБА_4 , який хворів хворобою паркінсона та погрожував йому, не є підставою для визнання його недійсним, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу з даного приводу. Те, що ОСОБА_4 був інвалідом, тому не міг особисто підписати заповіт, є тільки припущенням представника позивачів, яке не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Матеріали справи не містять відповідного експертного висновку з даного приводу, навпаки, висновком експерта від 09 листопада 2023 року № 4244-Е підтверджено, що підпис заповідача у заповіті від 03 серпня 2021 року виконаний самим ОСОБА_4 . За таких обставин у суду не виникає сумніву, що ОСОБА_4 особисто прочитав та підписав заповіт від 03 серпня 2021 року.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що заповіт складений особою, яка мала на це право, складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, і підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Зазначив, що клопотань щодо призначення судово-психіатричної експертизи сторони не заявляли. Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції певних пунктів Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а саме в заповіті із виправленнями вказане по батькові спадкодавця, також є безпідставними, оскільки вони не є ознакою нікчемності заповіту в розумінні положень статті 1257 ЦК України.
Аргументи учасників справи
Сервіси для юристів