ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 754/10479/24
провадження № 61-3978св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гамрецький Євген Олегович, на постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2026 року у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київміськбуд»), у якому просила:
- розірвати договір купівлі-продажу майнових прав від 20 жовтня 2021 року № 26409/РН-К, укладений між нею та ПрАТ «ХК «Київміськбуд»;
- стягнути з відповідача на її користь 1 194 152,52 грн сплачених за цим договором коштів, 3 546 632,98 грн пені, нарахованої на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також 40 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 20 жовтня 2021 року між нею як покупцем та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» як продавцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 26409/РН-К, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець - набути майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 ».
Умовами договору сторони погодили граничний строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2023 року. На дату укладення договору вартість майнових прав на об`єкт становила 1 205 948,01 грн.
Відповідно до пункту 3.2 договору покупець зобов`язувався сплатити 99 % вартості майнових прав у розмірі 1 194 152,52 грн, що відповідає 42,52 кв. м, протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору, тобто до 26 жовтня 2021 року.
На виконання умов договору позивач сплатила на користь відповідача 1 194 152,52 грн, однак станом на день звернення до суду об`єкт будівництва в експлуатацію не введено, акт приймання-передання майнових прав між сторонами не підписано, жодних повідомлень щодо передання об`єкта позивач не отримувала, а додаткові угоди про зміну строків введення об`єкта в експлуатацію між сторонами не укладалися.
Водночас на офіційному вебсайті ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було оприлюднено повідомлення про зупинення будівництва більшості об`єктів у місті Києві, при цьому житловий будинок АДРЕСА_2 » серед об`єктів будівництва взагалі не зазначався.
Крім того, 25 квітня 2024 року позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та повернення сплачених коштів, однак відповідач залишив цю вимогу без відповіді.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деснянський районний суд міста Києва у складі судді Сенюти В. О. рішенням від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що пункт 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав, який міститься у розділі «Особливі умови», передбачає лише запланований строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2023 року, а тому не встановлює для відповідача зобов`язального обов`язку щодо введення об`єкта в експлуатацію саме у визначений строк.
Також суд зазначив, що позивач не надала належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження заподіяння їй шкоди у зв`язку з неотриманням очікуваного результату за договором.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про розірвання договору, суд першої інстанції врахував, що умовами договору (розділ 4 «Відповідальність сторін») передбачено порядок проведення розрахунків між сторонами у разі його розірвання, однак позовна заява не містить відповідних розрахунків, здійснених з урахуванням зазначених положень договору, а виходити за межі позовних вимог суд не вправі.
Щодо вимоги про стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що позивач, визначаючи її розмір як 3 % за кожен день прострочення, неправильно обрала базу для нарахування, оскільки здійснила розрахунок від сплаченої за договором суми у розмірі 1 194 152,52 грн, що становить 99 % вартості майнових прав, тоді як відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеня підлягає обчисленню від вартості послуги, а у разі, якщо така вартість не визначена, - від загальної вартості замовлення, яка позивачем не визначена та належними доказами не підтверджена.
Крім того, суд дійшов висновку, що у разі відсутності у договорі чітко визначеного строку введення об`єкта в експлуатацію, а зазначення лише орієнтовної дати, а також з урахуванням того, що прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта не належить до сфери цивільно-правового регулювання, відсутні підстави вважати доведеним склад цивільного правопорушення з боку відповідача, що виключає можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені).
Сервіси для юристів