ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 363/3336/24
провадження № 61-8491св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - російська федерація, в особі уряду російської федерації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року у складі судді Олійник С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Рейнарт І. М., і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави-агресора про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України.
2. Позов обґрунтовано тим, що з 20 лютого 2014 року рф здійснює збройну агресію проти України, а з 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення ворожих збройних сил на суверенну територію України. Внаслідок незаконної окупації території України, масового вторгнення та обстрілів мирних територій рф завдала матеріальної та моральної шкоди громадянам України.
3. Позивач зазначав, що на момент початку агресії (2014 рік) він проживав у м. Родинське Покровського району Донецької області. Унаслідок ракетних обстрілів території Донецької області було пошкоджено водопровід, який забезпечував потреби жителів Покровського району, у зв`язку з чим мешканці залишилися без водопостачання на три місяці. Для забезпечення його сім`ї водою він був змушений щоденно їздити до найближчих джерел води, що знаходились на відстані 3-4 км (ставок, криниця біля шахти Краснолиманська), залишаючи вдома малолітню доньку або беручи її з собою. Щодня доводилось перевозити до 40-50 пляшок води, що вимагало значних фізичних зусиль, витрат пального та впливало на сімейний бюджет. У зимовий період, у зв`язку з відсутністю води, було неможливо забезпечити опалення, тому родина проживала в холодній квартирі. Також були постійні перебої з електропостачанням через пошкодження електромереж або проведення ремонтних робіт, що спричиняло додаткові матеріальні витрати.
4. Через постійні вибухи, відсутність води, світла та опалення, він був змушений покинути своє житло, втративши можливість користування майном, та вимушений евакуюватися в червні 2019 року до м. Вишгород Київської області, де мешкав в орендованому приміщенні.
5. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року він виїхав до свого сина, який проживав у с. Козаровичі Вишгородського району. Ця територія потрапила під окупацію. З 24 лютого по 06 березня 2022 року він з родиною ховався в підвалі, побоюючись потрапити в полон, оскільки під час окупації чоловіків часто викрадали й вивозили в невідомому напрямку. Розпочалися проблеми з постачанням продуктів, електроенергії, води. З 06 березня 2022 року родині вдалося виїхати до с. Лютіж, а згодом до с. Кобаки Івано-Франківської області, що також призвело до значних матеріальних витрат: на пальне, оренду житла, харчування, втрату накопичених коштів, які було витрачено на вимушене переселення. Усе це завдало йому матеріальної шкоди, яку він оцінив у розмірі 1 000 000 грн.
6. Крім того вказував, що він зазнав моральної шкоди, завданої постійними психологічними хвилюваннями, моральним болем, стресом, втратою спокійного життя, через виття сирен повітряної тривоги, вибухи, страх бути окупованим. Він зазнав душевних страждань, які полягають у постійному страху за безпеку та за життя рідних, відчуває пригнічення та невизначеність майбутнього. Унаслідок дій відповідача були порушені його нормальні життєві зв`язки, погіршився психологічний та фізичний стан через постійні обстріли, повітряні тривоги, ночівлі в укриттях. Він змушений докладати надмірних зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав, позбавлений можливості евакуюватись через матеріальні збитки. Він є пенсіонером 3 групи. Окрім того, було порушене його право на мирне життя, а тривалий моральний страх, зневіра, психологічне виснаження через атмосферу в країні, постійна тривожність, безсоння, напруження через обстріли, негативно вплинуло на психоемоційний стан.
7. З урахуванням наведених обставин, збільшивши розмір позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з російської федерації на його користь 1 000 000,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди, та 11 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.
9. Стягнуто з держави-агресора на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, 5 000 000,00 грн.
10. Стягнуто з держави-агресора в дохід держави України судовий збір у розмірі 21 000,00 грн.
11. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів розміру витрат, пов`язаних з порушенням роботи інфраструктури, відсутністю водопостачання та електроенергії, вимушеним переселенням, придбанням пального і харчування, орендою житла, а також втратою доступу до житла та іншого майна.
13. Місцевий суд зазначив, що матеріали справи не містять квитанцій, чеків, договорів оренди, письмових підтверджень понесених витрат, оцінки майна, яким позивач не міг користуватися або яке було втрачено. Інших доказів чи розрахунку, які б давали змогу встановити склад і розмір заявлених збитків, позивач також не надав.
14. Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд урахував характер порушення прав позивача, тривалість збройної агресії, проживання у районі бойових дій, перебування під загрозою обстрілів і в тимчасовій окупації, вимушене переміщення, страх за своє життя та життя близьких, порушення нормальних життєвих зв`язків, необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, вік та стан здоров`я позивача.
15. Застосувавши вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд визнав 5 000 000,00 грн належним розміром компенсації моральної шкоди. Суд вказав, що медичних висновків, висновків психолога чи інших доказів на підтвердження ступеня страждань та тривалості негативних змін у психоемоційному стані позивач не надав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Сервіси для юристів