ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2026 року
м. Київ
справа № 2608/6303/12
провадження № 61-6081св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - приватне підприємство «Вояж»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - Київська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства «Вояж» на постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Верланова С. М., Невідомої Т. О.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У квітні 2012 року приватне підприємство «Вояж» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог ПП «Вояж» зазначало, що 17 січня
2011 року сторони уклали договір будівельного підряду № 17, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати ремонтно-будівельні роботи та часткову реконструкції нежитлової будівлі літ. «А» загальною площею 320,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та нерухомого майна - станції технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином загальною площею 108,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до проєктно-кошторисної документації. Згідно з додатком № 1 до цього договору вартість будівництва визначено у сумі 350 000,00 грн, які
ПП «Вояж» зобов`язано було сплатити відповідачу ОСОБА_2 у строк до
30 серпня 2012 року.
3. Позивач зазначав, що відповідач виконав обумовлені сторонами ремонтно-будівельні роботи та часткову реконструкцію відповідного нерухомого майна в строк, що підтверджується актом виконаних робіт від 19 серпня 2011 року. 15 грудня 2011 року відповідач надіслав на його адресу листа, в якому повідомив про те, що за умовами підпункту 2.3 договору будівельного підряду від 17 січня 2011 року № 17 кінцевим строком оплати виконаних робіт було 30 серпня
2011 року. Вважав, що є підстави для виникнення права власності на нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 320,0 кв. м, та нерухоме майно - станцію технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, загально площею 108,9 кв. м.
4. Посилався на те, що його право власності на спірне майно не визнається та оспорюється відповідачем, а також може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть вчинити перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном.
5. Ураховуючи наведене, ПП «Вояж» просило суд: визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 320,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на нерухоме майно - станцію технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, загальною площею 108,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Основний зміст та мотиви судових рішень
6. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 квітня
2012 року позов ПП «Вояж» задоволено частково.
7. Визнано за ПП «Вояж» право власності на нерухоме майно - станцію технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, загальною площею 108,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 19 серпня 2011 року у позивача виникло право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином загальною площею 108,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, таке право оспорюється та не визнається відповідачем, тому воно підлягає захисту.
9. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що на підставі договору будівельного підряду від 17 січня 2011 року № 17 позивач набув право власності на нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 320,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то підстав для задоволення позову в цій частині та визнання за позивачем права власності на це майно немає.
Сервіси для юристів