ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 522/8429/22
провадження № 61-5273св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2023 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С.,Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 з 10 вересня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року у справі № 522/16225/20. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_2 .
Зазначала, що за час шлюбу за рахунок спільних коштів та зусиль, вони з відповідачем здійснили реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого площа квартири збільшилася з 15,7 кв. м до 59,1 кв. м. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .
Після реконструкції квартири вона, відповідач та їхній син вселилися у вказану квартиру та почали постійно в ній проживати. У 2020 році ОСОБА_2 покинув сім`ю, з`їхав з квартири та почав проживати окремо.
Посилалася на те, що зазначене майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, проте між ними відсутнє порозуміння щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя. Оскільки у добровільному порядку поділити вказане майно відповідач відмовляється, тому вважала, що його слід поділити на підставі статей 60, 62, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв. м, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя її та відповідача;
- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею та за відповідачем право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела належними та допустимими доказамифакт її участі особистими коштами або особистою працею у проведенні реконструкції квартириАДРЕСА_1 . При цьому виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру відбулося після фізичного збільшення її площі (реконструкції).
Районний суд дійшов висновку, що роботи з реконструкції, за наслідком яких та після виділу частки квартири АДРЕСА_1 з`явилася квартира № 26-А здійснювалися у період 2010 року, тобто у той час, коли квартири № 26-А не існувало, а квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності відповідачу, його батькам та братам. Тобто, хоча юридично реконструктивні зміни були зареєстровані у встановленому законом порядку у 2020 році, проте фактично реконструкція відбулася у період 2010 року.
Суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку поданим сторонами доказам, зокрема, висновку судового експерта Гончар Н. В. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 07 липня 2021 року № 122, зробленого на замовлення ОСОБА_2 , декларації про готовність до експлуатації об`єкта, показанням свідка ОСОБА_3 .
Районний суд відхилив показання свідків: ОСОБА_4 ОСОБА_5 , оскільки вони не змогли чітко пояснити обсяги проведених робіт з реконструкції, їх вартість, кількість працівників, та матеріал, з якого було здійснено добудову другого поверху, та показання свідка ОСОБА_6 , оскільки він є батьком відповідача та є зацікавленою особою.
Сервіси для юристів