Постанова
Іменем України
1 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 462/5662/19
Провадження № 61-8107св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), правонаступницею якого є ОСОБА_2 (далі - правонаступниця позивача),інтереси якої представляє адвокат Стасишин Роман Миронович (далі - адвокат позивачки),
відповідач - ОСОБА_3 (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Довгань Володимир Ігорович (далі - адвокат відповідача),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Третя Львівська державна нотаріальна контора (далі - третя особа),
провстановлення факту спільного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини
за касаційною скаргою відповідача на постанову Львівського апеляційного суду від 3 квітня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач стверджував, що проживав спільно зі спадкодавицею у квартирі на момент відкриття спадщини та вів із нею спільне господарство. Вважав неправомірною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом, оскільки прийняв спадщину після смерті спадкодавиці. Тому звернувся до суду та просив встановити факт постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, тоді як апеляційний суд під час нового розгляду справи позов задовольнив. Мотивував тим, що на виконання вказівок Верховного Суду встановив належність відповідача, який є спадкоємцем, що прийняв спадщину, а позивач довів постійне проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.
3. У касаційній скарзі відповідач стверджував, що суд не взяв до уваги необхідність встановлення постійного, а не тимчасового проживання спадкодавиці з позивачем для визнання його таким, що прийняв спадщину.Доказів постійного проживання зі спадкодавицею позивач не надав.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи має значення постійний характер проживання спадкодавця зі спадкоємцем для визнання останнього таким, який прийняв спадщину? (2) чи можна розглянути за правилами спрощеного позовного провадження вимогу про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем? Вирішив, щовизначальним для прийняття спадщини є факт саме постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем. Закон не передбачає можливість розгляду такої справи за правилами спрощеного позовного провадження.
(2) Зміст позовної заяви
5. У вересні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив встановити факт його постійного проживання зі спадкодавицею - ОСОБА_4 (далі - спадкодавиця) - на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира). Позов обґрунтував так:
5.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавиця. За життя - 13 червня 2009 року - вона склала заповіт, згідно з яким на випадок смерті заповіла належну їй квартиру позивачу та ОСОБА_5 у рівних частках кожному.
5.2. Позивач прийняв спадщину після смерті спадкодавиці, бо на момент відкриття спадщини проживав разом із нею у квартирі та вів із нею спільне господарство.
5.3. Третя особа протиправно відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що він пропустив строк для прийняття спадщини і не надав докази спільного проживання зі спадкодавицею, яка була зареєстрована у квартирі одна.
(3) Зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
6. 4 лютого 2020 року Залізничний районний суд міста Львова ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:
6.1. Позивач не довів факт спільного проживання зі спадкодавицею не менше п`яти років до моменту відкриття спадщини.
6.2. В акті Львівського комунального підприємства «Балатон-409» від 14 грудня 2017 року (далі - акт від 14 грудня 2017 року) про проживання позивача у квартирі разом зі спадкодавицею і ведення ними спільного господарства немає відміток про реєстрацію позивача, тобто цей акт є неналежним доказом.
7. 15 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про задоволення позову. Мотивував так:
7.1. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Сервіси для юристів