ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 461/2942/23
провадження № 61-11225св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» в особі Львівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 15 січня 2025 року, додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 лютого 2025 року, ухвалені у складі судді Романюка В. Ф., та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі Львівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» про визнання недійсними договору комісії та договору факторингу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі Львівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (далі - ПАТ «Артем-Банк»), у якому просив:
- визнати недійсним договір комісії від 23 червня 2016 року № 2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, укладений між позивачем та ПАТ «Артем-Банк»;
- визнати недійсним договір факторингу від 24 червня 2016 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке в подальшому змінило найменування на АТ «Райффайзен Банк», та ПАТ «Артем-Банк».
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 23 червня 2016 року між ним як комітентом та ПАТ «Артем-Банк» як комісіонером укладено договір комісії № 2306/16, відповідно до умов якого комісіонер зобов`язувався за дорученням комітента та за комісійну винагороду до 24 червня 2016 року за рахунок комітента, але від свого імені, укласти з первісним кредитором - АТ «Райффайзен Банк» - правочини щодо набуття права вимоги до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 17 серпня 2007 року № 010/08-3/3113/в та договорами забезпечення за ціною, погодженою сторонами, що не перевищує 2 050 000,00 грн.
На виконання умов договору комісії 24 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (клієнт) та ПАТ «Артем-Банк» (фактор) укладено договір факторингу права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, відповідно до якого фактор зобов`язався передати клієнту суму фінансування, а клієнт - відступити факторові право вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення.
Позивач вважав, що право вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2007 року, з метою набуття якого було укладено договір комісії, фактично не перейшло ні до ПАТ «Артем-Банк», ні до нього, а залишилось у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що, на його думку, є підставою для визнання договорів комісії та факторингу недійсними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Галицький районний суд міста Львова рішенням від 15 січня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторони договору факторингу мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, досягли згоди щодо всіх істотних умов, а сам договір укладено у передбаченій законом формі та виконано сторонами в повному обсязі. АТ «Райффайзен Банк» правомірно відступило право вимоги на користь ПАТ «Артем-Банк» та отримало фінансування у розмірі 2 050 000,00 грн.
Лист ПАТ «Артем-Банк» від 12 квітня 2019 року № 246/1, на який посилався позивач, свідчить лише про відсутність обліку відповідних прав вимоги на балансі банку станом на зазначену дату, що не спростовує факту їх набуття та подальшого відступлення позивачеві, підтвердженого актами приймання-передавання прав вимоги та документів.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21 суд зазначив, що висновки касаційного суду стосувалися належного способу захисту, а не автоматичного встановлення недійсності оспорюваних договорів. Позивач не навів належних і допустимих доказів порушення вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час укладення спірних правочинів.
Крім того, суд урахував преюдиційні обставини, встановлені постановою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року у справі № 461/7538/14-ц, якою підтверджено факт відступлення права вимоги на користь ПАТ «Артем-Банк» та набуття ним статусу нового кредитора за кредитним договором від 17 серпня 2007 року № 010/08-3/3113/в та іпотекодержателя за договором іпотеки від 20 серпня 2007 року № 010/08-3/3113/V/2.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 03 травня 2019 року у справі № 466/1947/18 встановлено відповідність договору факторингу вимогам закону та його належне виконання сторонами. Зазначені обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.
Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Артем-Банк» належним чином виконав умови договору комісії, уклавши договір факторингу та договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення.
Сервіси для юристів