Постанова ВП ВС від 10.02.2020 року у справі №370/999/16-ц

Постанова

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 370/999/16-ц

Провадження № 14-709цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаТкачука О.С.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Інженіринг», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Інженіринг», поданою представником Смітюх Марією Володимирівною, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року, ухвалене суддею Мазкою Н.Б., та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, прийняту у складі суддів Рубан С.М., Желепи О.В., Іванченко М.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капмані-Буд» (далі - ТОВ «Капмані-Буд»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-Інженіринг» (далі - ТОВ «Атлант-Інженіринг»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (далі - ТОВ «БВС Контакт»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна, ЛТД» (далі - ТОВ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД»), про стягнення заборгованості за договором підряду.

1.1. Позов мотивовано тим, що 23 лютого 2012 року між ТОВ «БВС Контакт» та ТОВ «Промет», яке у липні 2017 року змінило назву на ТОВ «Капмані-Буд», а у вересні 2018 року - на ТОВ «Атлант-Інженіринг», було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції ПС 110/10 кВ Велика Олександрівка у Бориспільському районі Київської області, які виконуються з метою приєднання до електричних мереж Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (далі - ПАТ «АЕС Київобленерго»).

1.2. 28 квітня 2016 року між ТОВ «БВС Контакт» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «БВС Контакт» передало, а ОСОБА_1 прийняв усі права вимоги за вказаним договором підряду.

1.3. Посилаючись на те, що замовник (ТОВ «БВС Контакт») виконав умови договору та перерахував відповідачу 1 275 677 грн, проте останній свої зобов`язання за договором не виконав, позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613 грн 50 коп., пеню у розмірі 393 061 грн 68 коп. та 3 % річних у розмірі 188 310 грн 90 коп.

Короткий зміст судових рішень

2. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Капмані-Буд» на користь ОСОБА_1 загальну заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613 грн 50 коп., пеню у розмірі 279 565 грн 49 коп., 3 % річних у розмірі 188 310 грн 90 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, не виконав роботи, передбачені договором, кошти отримані за цим договором також не повернув. Позивач направив відповідачу претензію з вимогою про повернення коштів, яка залишилась без виконання. Отже, відповідач безпідставно набув грошові кошти у розмірі 1 275 677 грн, тому в силу вимог ст. 1212 ЦК Українизобов`язаний їх повернути позивачу з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню і 3 % річних.

2.2. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

2.3. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що передплата за договором підряду не є заборгованістю у розумінні ст. 852 ЦК України. Позивачем не доведено, що внесена ним передплата за договором підряду має ознаки збитків, які визначені у ст. 22 ЦК України. Також спірні кошти не можуть бути повернуті позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України.

2.4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року рішення Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.5. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Капмані-Буд» заборгованість за договором підряду на підставі ст. 849, 852 ЦК України, проте апеляційний суд, залишивши поза увагою положення ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) та положення ст. 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на захист цивільних прав та інтересів, відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом, а судом першої інстанції вирішено спір на підставі ст. 1212 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

2.6. Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Капмані-Буд» (змінено назву на ТОВ «Атлант-Інженіринг») на користь ОСОБА_1 заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613 грн 50 коп., пеню у розмірі 279 565 грн 49 коп. та 3 % річних у розмірі 188 310 грн 90 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, не виконав роботи, передбачені договором. При цьому відповідач визнав заборгованість за договором підряду, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, проте кошти не повернув. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, тобто неправильно застосував норми матеріального права та не ухвалив рішення у межах заявлених позовних вимог, зокрема на підставі ст. 849, 852 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги