П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 803/413/18
Провадження № 11-1047апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Луцької міської ради Волинської області (далі - Міськрада) про визнання протиправним ти скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (суддя Ковальчук В. Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (судді Гінда О. М., Ніколін В. В., Рибачук А. І.),
УСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як депутати Міськради звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Міськради від 1 березня 2018 року № 38/27 «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Житловий квартал» на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень на вул. Рівненській, 119» (далі - Рішення № 38/27).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалися на те, що оспорюване рішення прийнято Міськрадою з порушенням процедури прийняття таких рішень, зокрема, законів України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», від 13 січня 2011 року № 2939-VI«Про доступ до публічної інформації», а також і положення Регламенту Міськради. З метою захисту інтересів територіальної громади м. Луцька та своїх інтересів звернулися до суду.
Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах Міськрада - владних управлінських функцій не здійснювала і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не була, а є лише рівноправним учасником земельних відносин і власником землі.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і просить скасувати вказані судові рішення, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, на обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у зазначених правовідносинах немає спору про право між сторонами, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження цій справі.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
5 вересня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що спір між сторонами виник внаслідок прийняття оскаржуваного Рішення №38/27, яким Міськрада надала ТОВ «Житловий квартал» на умовах оренди земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень на вул. Рівненській, 119 у м. Луцьку, строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі, площею 1,9143 га.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).
Сервіси для юристів