Постанова ВП ВС від 24.05.2018 року

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 11-233сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 01 лютого 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 01 лютого 2018 року про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18 жовтня 2017 року «Про притягнення судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення з посади судді».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2018 року відкрила провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення в порядку ч. 7 ст. 266 КАС України.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП, яким залишено без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18 жовтня 2017 року «Про притягнення судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення з посади судді», є протиправним, оскільки постановлене всупереч наданих відповідачу повноважень; у спосіб, який не передбачено Конституцією й законами України; містить оцінку дій судді під час прийняття ним рішень та оцінку самих рішень. Також, на думку скаржника, це рішення є необґрунтованим, тому що постановлене без урахування всіх доказів, які були важливими для його прийняття, та без дотримання принципу пропорційності.

Відповідач у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги, оскільки рішення ВРП від 01 лютого 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 11 листопада 2003 року призначив ОСОБА_3 на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя, а Верховна Рада України Постановою від 17 червня 2010 року обрала його суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області безстроково. Указом Президента України від 26 вересня 2015 року ОСОБА_3 переведено на посаду судді Франківського районного суду м. Львова.

15 лютого 2017 року до Франківського районного суду м. Львова звернулася ОСОБА_5 із цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «Дивосвіт» (далі - ТОВ «ТРК «Дивосвіт») про визнання дій товариства неправомірними, зобов'язання відповідача усунути недоліки інформаційних послуг, а саме привести свою діяльність у відповідність до чинного законодавства України та умов виданої ліцензії, і стягнення з відповідача суми моральної шкоди в розмірі 53 тис. 600 грн.

Позовну заяву ОСОБА_5 обґрунтувала тим, що на її думку інформація (відомості), поширена відповідачем у ефірі радіостанції «ВЕСТИ. РАДИО», порушує її права на належну якість отриманих послуг, не відповідає Конституції та законам України, вимогам виданої ліцензії та завдає їй моральної шкоди.

Разом із цим позовом ОСОБА_5 подала заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що вона, як споживач інформаційних послуг, не мала можливості користуватися такою послугою з метою задоволення своїх потреб, а також реалізовувати гарантовані законодавством України права споживача, а тому вважала, що до вирішення справи по суті існує очевидний ризик продовження строку дії ліцензії відповідачу.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2017 року справі присвоєно унікальний № 465/856/17 та призначено головуючим суддю ОСОБА_3

Франківський районний суд м. Львова під головуванням судді ОСОБА_3 ухвалою від 15 лютого 2017 року відкрив у цій справі провадження та призначив попереднє судове засідання на 09 березня 2017 року.

При цьому 15 лютого 2017 року, у день подання позовної заяви, суддя ОСОБА_3 постановив ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_5 до ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про визнання дій протиправними, якою зупинив розгляд Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборонив Національній раді приймати рішення по згаданій заяві ТОВ «ТРК «Дивосвіт», а також про анулювання або припинення ліцензії ТОВ «ТРК «Дивосвіт» на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, та про оголошення конкурсу на мовлення з використанням указаної частоти.

Національна рада на час постановлення цієї ухвали не була залучена як учасник справи.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 05 квітня 2017 року скасував , як незаконну, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2017 року про забезпечення позову ОСОБА_5 до ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про визнання дій протиправними та постановив нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому зазначив, що: суд першої інстанції не навів мотивів застосування такого засобу, як заборона особі, яка не брала участь у справі, вчиняти певні дії щодо її діяльності; застосовані судом заходи забезпечення позову очевидно неспівмірні із заявленими вимогами. Крім того, суд першої інстанції належним чином не з'ясував відповідності заяви вимогам ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та постановив ухвалу без дотримання вимог ст. 151-153 ЦПК України.

У подальшому, Франківський районний суд м. Львова ухвалою від 21 квітня 2017 року залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 до ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про визнання дій протиправними у зв'язку з поданням позивачкою відповідної заяви.

22 лютого 2017 року до ВРП надійшла скарга Національної ради щодо наявності дисциплінарного проступку в діях судді, яку мотивовано тим, що останній під час постановлення ухвали від 15 лютого 2017 року про забезпечення позову порушив норми процесуального права та принцип рівності всіх учасників судового процесу.

24 лютого 2017 року Франківський районний суд м. Львова ухвалою скасував зазначені заходи забезпечення позову.

28 березня 2017 року народний депутат України ВисоцькийС.В. також звернувся до ВРП з аналогічною скаргою з підстав незазначення судом у спірній ухвалі мотивів прийняття або відхилення аргументів та порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.