Постанова ВП ВС від 23.01.2020 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-587сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представника скаржника - Компанійця М. М.,

представника відповідача - Склярук Ю. В.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 червня 2019 року № 1619/0/15-19, яким залишено без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 10 жовтня 2018 року № 3108/3дп/15-18 «Про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

19 червня 2019 року ОСОБА_1 оскаржив до Великої Палати Верховного Суду рішення ВРП від 11 червня 2019 року, яким залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 жовтня 2018 року № 3108/3дп/15-18 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя строком на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді з направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації для слідчих суддів і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 495/715/16-к, зокрема, постановляючи ухвалу від 1 лютого 2016 року про арешт майна, допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, та порушення прав людини і основоположних свобод (права власності ОСОБА_2 на житло). І такі дії судді на момент їх вчинення визнавалися як підстава для дисциплінарної відповідальності судді відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (чинного на момент подання дисциплінарної скарги; далі - Закон № 2453-VI) та є підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 чинного на час притягнення судді до відповідальності Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП протиправним, необґрунтованим і таким, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких відповідач дійшов викладених висновків. Просить його скасувати.

На обґрунтування вимог скарги про скасування рішення ВРПвід 11 червня 2019 року ОСОБА_1 послався на відсутність у його діях ознак дисциплінарного проступку, адже питання щодо арешту майна вирішено ним згідно з чинним кримінальним процесуальним законом. Скаржник стверджує, що прийняте ним як слідчим суддею рішення про накладення арешту на майно не порушувало права власності жодних осіб на це майно, а навпаки - мало на меті забезпечити виконання раніше ухваленого в цивільній справі судового рішення про забезпечення позову щодо поділу спільного майна подружжя, при цьому негативні наслідки постановлення ним ухвали про арешт майна відсутні.

Скаржник також наголошує, що зазначена ухвала не є немотивованою, а ВРП та її дисциплінарна палата фактично вдалися до оцінки законності судового рішення, на що у них немає повноважень. Крім того, ВРП не враховано значне суддівське навантаження скаржника, адже зайнятість судді у розгляді справ різної категорії і складності не завжди дає можливості приділити достатньо часу для детального мотивування прийнятого рішення (ухвали).

ОСОБА_1 також послався на те, що оскаржуване рішення ВРП ухвалено без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 11-386сап18.

У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, передбачених частиною першою статті 52 Закону України 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення судді ОСОБА_1 до відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні від 11 червня 2019 року № 1619/0/15-19. Додатково ВРП вказала на те, що порушення скаржником норм процесуального права при обранні заходів забезпечення у адміністративному та кримінальному провадженнях є непоодинокими.

Факти та обставини, на підставі яких Третя Дисциплінарна палата ВРП зробила висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, з якими погодилася ВРП, можна викласти у такий спосіб.

ОСОБА_1 Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4920-VI обраний на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області безстроково.

14 березня 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України скаргу щодо наявності у поведінці судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 під час розгляду, зокрема, справи № 495/715/16-к підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У скарзі ОСОБА_2 вказувала на те, що слідчим суддею Боярським О. О. постановлено ухвалу від 4 січня 2016 року про проведення огляду, ухвалу від 1 лютого 2016 року про проведення обшуку та ухвалу від 1 лютого 2016 року про накладення арешту на майно під час досудового розслідування, яке здійснювалося Білгород-Дністровським ВП ГУ НП в Одеській області за частиною першою статті 382, частиною першою статті 162 Кримінального кодексу України (далі - КК).

ОСОБА_2 посилалася на те, що слідчим суддею ОСОБА_1 навмисно порушено норми кримінального процесуального законодавства, допущено зухвале порушення правил суддівської етики та основоположних прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Зокрема, стверджувала, що її не було повідомлено про розгляд клопотань слідчого про проведення огляду, обшуку та накладення арешту на майно, яким вона користується разом із неповнолітніми дітьми, на її адресу не надсилалися судові рішення, прийняті за результатами розгляду цих клопотань. Постановленою ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2016 року про накладення арешту на майно суддя ОСОБА_1 порушив права скаржниці та її неповнолітніх дітей на житло, оскільки вказаною ухвалою їй та будь-яким іншим особам, окрім ОСОБА_3 , заборонено користуватися будинком, у якому вона проживає з дітьми. ОСОБА_2 зазначала, що цією ухвалою суддя ОСОБА_1 втрутився в цивільно-правовий спір подружжя про поділ майна, в межах якого вже ухвалювалися рішення про забезпечення позову та арешт рухомого і нерухомого майна, та фактично змінив раніше ухвалені рішення.

Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 5 вересня 2018 року № 2821/3дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , провела розгляд дисциплінарної скарги і своїм рішення від 10 жовтня 2018 року № 3108/3дп/15-18 притягнула його до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя строком на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді з направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації для слідчих суддів і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.