П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 800/540/17
Провадження № 11-321асі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Мамонової І. В.,
позивача ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.) у справі № 800/540/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) про визнання незаконним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
27 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП про визнання незаконним і скасування рішення відповідача від 24 жовтня 2017 року № 49вд-17 про відмову ОСОБА_3 у допуску до кваліфікаційного іспиту.
На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 24 жовтня 2017 року КДКП було прийнято рішення № 49вд-17 про відмову йому в допуску до кваліфікаційного іспиту в межах добору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури. Підставою прийняття такого рішення стало те, що позивач на дату звернення із заявою про допуск до участі в доборі не відповідав вимогам, установленим частиною першою статті 27 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), а саме: не мав стажу роботи в галузі права не менше двох років. На думку позивача, вказане рішення КДКП є необґрунтованим і суперечить нормам чинного законодавства.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 30 листопада 2017 року відкрив провадження в цій справі.
До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_3 цим судом не закінчено.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та не відповідає засадам верховенства права. На думку скаржника, на час звернення до відповідача із заявою про участь у доборі на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури позивач мав стаж роботи в галузі права більше двох років, оскільки його посадові інструкції на посаді секретаря судового засідання вимагали від претендента на цю посаду наявність освіти за спеціальністю «Правознавство». Крім того, позивач надав до суду посадову інструкцію головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи Рівненського окружного адміністративного суду. Стаж роботи ОСОБА_3 на цій посаді складає 2 роки 10 днів, що спростовує інформацію, зазначену в рішенні відповідача про те, що жодна з посадових інструкцій позивача не вимагає від нього наявності вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу КДКП зазначила, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме частину першу статті 27 Закону № 1697-VII. Крім того, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, повністю відповідають обставинам справи. На підставі викладеного КДКП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року без змін.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи КДКП, заслухавши суддю-доповідача, виступ позивача на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_3 отримав вищу юридичну освіту (диплом магістра за спеціальністю «Правознавство») 30 червня 2010 року.
Після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_3 працював у Рівненському окружному адміністративному суді на посадах: секретаря судового засідання - 2 роки 5 місяців 10 днів; старшого судового розпорядника - 2 роки 8 місяців 9 днів; головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи цього ж суду - 2 роки 10 днів.
29 серпня 2017 року ОСОБА_3 направив до КДКП заяву про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.
Посилаючись на положення типових посадових інструкцій секретаря судового засідання, старшого судового розпорядника, головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової роботи та аналітично-статистичної роботи Окружного адміністративного суду, КДКП зазначила, що для зайняття цих посад не вимагається від працівника наявності вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра. Службові обов'язки на цих посадах є суто технічними та не передбачають реалізації повноважень, пов'язаних з правоохоронними, правовиконавчими та правоустановчими функціями. Отже, період роботи на зазначених посадах не підлягає зарахуванню до стажу роботи в галузі права.
Таким чином, КДКП дійшла висновку, що ОСОБА_3 на час подання заяви про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури не мав стажу роботи в галузі права, необхідного для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, тому не відповідає вимогам до кандидатів на посаду прокурора, установленим частиною першою статті 27 Закону № 1697-VII.
Сервіси для юристів