П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/369/17
Провадження № 11-1471заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Мамонової І. В.,
представника відповідача - БорохаС.І.,
розглянула в судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (судді Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.) у справі № 800/369/17 за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності та
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу повного доступу до інформації згідно з його запитом від 08 серпня 2017 року та недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит; зобов'язати відповідача надати у повному обсязі доступ ОСОБА_4 до інформації згідно з його запитом від 08 серпня 2017 року.
Позовні вимоги в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит про інформацію мотивовано тим, що ОСОБА_4 як кандидат на посаду судді Верховного Суду звернувся до ВККС із запитом про надання йому інформації про рівень його рейтингової оцінки окремо по всіх критеріях з посиланнями на мотиви, з яких ВККС дійшла відповідних висновків. Однак відповідь на вказаний запит надана відповідачем з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 вересня 2017 року відкрив провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 лютого 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України закрив провадження в цій справі в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 червня 2018 року скасувала ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та направила справу для продовження розгляду до цього ж суду.
Рішенням від 13 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ВККС щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції фактично звів розгляд справи в площину вивчення питання про те, яким чином відобразилося безсумнівне порушення права позивача на своєчасність отримання інформації на інших правах, які наразі не входять до предмета позову та не були предметом дослідження у справі № 800/369/17. Позивач вважає неправильними твердження суду про те, що лише у разі, якщо внаслідок недотримання строків надання інформації порушено права, свободи чи інтереси позивача (не тільки ті, що пов'язані з наданням інформації) і він ставить вимоги про їх відновлення, суд повинен констатувати таке порушення і одночасно застосувати відповідний спосіб захисту. На думку позивача, такий підхід правозастосовного органу є не лише неправомірним, а й небезпечним для подальшої розбудови системи судочинства у державі. Крім того, зазначивши про те, що негативні наслідки допущених відповідачем як розпорядником інформації порушень були усунуті шляхом надання відповіді на запит позивача, суд першої інстанції у такий спосіб без будь-якого правового обґрунтування фактично відновив у частині мотивації скасовану постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2018 року. За вказаних обставин ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2018 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні зповідомленням (викликом) сторін.
25 січня 2019 року ВККС до Великої Палати Верховного Суду подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4, у якому зазначила про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 спрямовані виключно на визнання протиправною бездіяльності Комісії як констатацію факту недотримання відповідачем строку надання публічної інформації. Позивач не зазначає про порушення його прав, свобод чи законних інтересів у зв'язку з простроченням Комісією встановленого Законом № 2939-VI строку для надання відповіді, а твердить про недотримання ВККС вимог вказаного Закону. Водночас порушення прав особи, що звернулась за судовим захистом, має бути обґрунтованим та реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. До того ж, як правильно встановив суд першої інстанції, негативні наслідки допущених Комісією як розпорядником інформації порушень були усунуті шляхом надання відповіді на запит позивача. Натомість оскарження несвоєчасності надання відповідачем інформації не є обов'язковою передумовою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування завданої йому шкоди та може бути реалізоване незалежно від прийняття судом рішення про визнання бездіяльності відповідача протиправною. Крім того, відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте на момент звернення позивача до суду з цим між ним і ВККС не було жодного юридичного спору щодо забезпечення доступу до публічної інформації. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача обґрунтованого інтересу в оскарженні до суду несвоєчасного надання інформації Комісією є обґрунтованим і таким, що відповідає засадам адміністративного судочинства. В апеляційній скарзі позивач не вказав, у чому полягає незаконність судового рішення, а також суб'єктивно та вибірково виклав обставини спірних правовідносин та не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. З огляду на зазначене ВККС вважає апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Сервіси для юристів