Постанова ВП ВС від 19.01.2023 року у справі №140/1770/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

Справа № 140/1770/19

Провадження № 11-106апп22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Волинській області; далі - ГУ ДФС у Волинській області, ГУ ДПС у Волинській області, ДФС, ДПС відповідно) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (суддя Дмитрук В. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (судді Іщук Л. П., Обрізко І. М., Онишкевич Т. В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКСУ у Волинській області, Казначейство відповідно) про стягнення заборгованості та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Волинській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Волинській області, ГУ ДКСУ у Волинській області, у якому просив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Волинській області на свою користь заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 3 588 462,49 грн.

2. На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначив, що має право на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, узгодженої за результатами судових оскаржень податкових повідомлень-рішень за періоди декларування: листопад, грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року, однак контролюючий орган не вчинив належних дій щодо її повернення.

3. Позивач указав, що, намагаючись захистити свої майнові права, він спочатку подав позов про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідних даних щодо відшкодування сум ПДВ за вказані періоди декларування. При розгляді справи № 803/1149/18 за вказаним позовом суд установив, що контролюючий орган висновку про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Казначейства не склав (до 01 квітня 2017 року), даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не вніс (з 01 квітня 2017 року).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 3 588 462,49 грн; стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 9 605 грн.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що тривале невиконання державою обов`язку з фактичного відшкодування підтверджених судовими рішеннями сум спричиняло порушення права платника податків на їх отримання з бюджету, а такі способи судового захисту, як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу Казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам Казначейства, не призвели до ефективного поновлення його прав (з урахуванням того факту, що станом на час розгляду справи в суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює). Відтак з огляду на встановлене судом право ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування ПДВ та за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування, належним способом захисту порушеного права позивача суд визнав саме стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України. Проте суд задовольнив позов не в сумі, що була узгоджена, - 3 753 558 грн, а саме в тій сумі, що була заявлена позивачем до стягнення, - 3 588 462,49 грн, оскільки позивач має право розпоряджатися позовними вимогами на власний розсуд.

6. Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, констатував, що Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а чинне законодавство взагалі не передбачає механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру. З огляду на відсутність можливості у позивача в інший спосіб отримати належне йому майно (грошові кошти) протягом дуже тривалого часу, незважаючи на визнання як контролюючим органом, так і судом і суми, і правових підстав отримання такого відшкодування, суд апеляційної інстанції визнав допустимим, належним і ефективним способом захисту порушеного права стягнення цих сум з бюджету, посилаючись, серед іншого, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18).

7. Відхиляючи доводи контролюючого органу про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначив про триваючий характер порушення прав позивача та про відсутність механізму отримання зазначеного відшкодування за наслідками відображення відомостей щодо позивача в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

8. Апеляційний суд також відхилив доводи відповідача про наявність підстав для закриття та зупинення провадження в цій справі до закінчення перегляду справи № 803/1149/19 у касаційному порядку, оскільки предметом цієї адміністративної справи є стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, а предметом справи № 803/1149/19 є зобов`язання вчинити дії та стягнення пені. При цьому об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 803/1149/19 судом не встановлена.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

9. Не погодившись із указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Волинській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій послалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

10. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач указує на те, що позовна вимога про стягнення суми несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тобто протягом 1095 днів. Однак ФОП ОСОБА_1 з відповідною позовною заявою звернувся вперше лише у липні 2018 року (справа № 803/1149/19) та вдруге у травні 2019 року в цій справі, хоча строк на судове оскарження заявлених до відшкодування сум ПДВ за останнім судовим рішенням закінчився у червні 2014 року. Отже, позивач пропустив як загальний шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так і спеціальний строк, установлений пунктом 102.5 статті 102 ПК України, яким оперує судова практика, зокрема постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 809/2644/14. Відповідач повторно посилається на ідентичність предметів спору в цій справі та в справі № 803/1149/18, а також порушення порядку розгляду справи як на обставини, що протиправно не були взяті до уваги судами попередніх інстанцій.

11. У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Позиція інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 послався на те, що його право на бюджетне відшкодування ПДВ за періоди декларування: листопад, грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року на загальну суму 3 753 558 грн підтверджено в судовому порядку, однак не було реалізовано внаслідок триваючої протиправної бездіяльності з боку контролюючого органу та недієвості механізму отримання бюджетного відшкодування за наслідками відображення відомостей про позивача в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ (Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування). Позивач стверджував, що з 01 квітня 2017 року підставами для отримання платником податків належної суми бюджетного відшкодування ПДВ визначено відображення органом ДФС у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ інформації про її узгодження, внаслідок чого його право не може бути обмежене строками позовної давності (загальними чи спеціальними).

13. Крім цього, позивач звернув увагу на те, що подання цього позову обумовлене формуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, викладеної в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18), згідно з якою Велика Палата відступила від висновку Верховного Суду України щодо визначення механізму стягнення бюджетної заборгованості.

14. У зв`язку з викладеним ФОП ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

15. У додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідач відшкодував суму ПДВ у примусовому порядку на виконання рішення суду у справі, що розглядається. Позивач також зауважив, що при поданні позову в цій справі у його прохальній частині помилково було зазначено про стягнення з бюджету суми 3 588 462,49 грн замість підтвердженої за результатами судових оскаржень суми бюджетного відшкодування ПДВ 3 753 558 грн. Різницю суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 165 095,51 грн було стягнуто на користь позивача на виконання рішення суду у справі № 140/2494/19.