Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 755/13805/16-ц
Провадження № 14-208цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.
розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачки - ОСОБА_2 (далі - позичальник) - про звернення стягнення на предмет іпотеки
за касаційною скаргою відповідачки на постанову Київського апеляційного суду від 6 листопада 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1.1. У 2006 році позичальник отримав у банку споживчий кредит в іноземній валюті. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором інша особа передала в іпотеку банку квартиру. У 2010 році останній надіслав позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором через порушення його умов. Позичальник вимогу не виконав, борг не повернув.
1.2. У 2010 році банк продав право вимоги за обома договорами іншій юридичній особі-новому кредитору. У 2011 році останній звернувся до позичальника із досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, а наприкінці 2013 року - із позовом у справі № 755/27827/13-ц про стягнення відповідної заборгованості. У 2014 році суд першої інстанції стягнув із позичальника основну суму боргу, проценти за користування кредитом і пеню. Але позичальник борг не повернув.
2. 9 вересня 2016 року новий кредитор звернувся з позовом до іпотекодавиці про звернення стягнення на предмет іпотеки через продаж його на прилюдних торгах. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів дійсного розміру кредитної заборгованості. Вказав, що до спірних відносин слід застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII).
3. Апеляційний суд це рішення скасував і звернув стягнення на предмет іпотеки. Вважав, що термін виконання зобов`язання настав, але ні позичальник, ні іпотекодавиця не погасили борг у сумі, яку визначив суд у справі № 755/27827/13-ц. Початкову ціну продажу предмета іпотеки визначив на підставі висновку судової оціночно-будівельної експертизи.
4. Іпотекодавиця подала касаційну скаргу. Вказала, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на сплив позовної давності, про застосування якої вона заявляла у судах першої й апеляційної інстанцій. Вважала, що ця давність спливла для нового кредитора ще 20 травня 2013 року (останній день трирічного строку, починаючи з тридцять першого дня після отримання позичальником вимоги банку 2010 року про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором).
5. Велика Палата Верховного Суду мала, зокрема, дати відповідь на питання про те, чи переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки поданням позову про стягнення боргу за основним зобов`язанням і навпаки. Виснувала, що не переривається.
(2) Зміст позовної заяви
6. 9 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою. Просив на підставі договору іпотеки № PCL-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року (далі - договір іпотеки) звернути на користь позивача стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки), що належить на праві власності відповідачці, шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Мотивував позов так:
6.1. 27 грудня 2006 року позичальник уклав із Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ЗАТ і ПАТ «ОТП Банк» відповідно), кредитний договір № МL-009/920/2006 (далі - кредитний договір). За цим договором банк надав позичальникові кредит у розмірі 62 000,00 дол. США зі сплатою 13,99 % річних.
6.2. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачка уклала із ЗАТ «ОТП Банк» договір іпотеки.
6.3. 10 грудня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» уклало з позивачем договір купівлі-продажу кредитного портфеля, згідно з яким банк відступив позивачеві право вимоги за кредитним договором. Цього ж дня банк відступив позивачеві право вимоги за договором іпотеки. На підставі цих договорів позивач набув всі права банку як первісного кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором і за договором іпотеки.
6.4. 11 вересня 2014 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 755/27827/13-ц, згідно з яким стягнув із позичальника на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 828 744,60 грн. Проте позичальник борг не повернув.
6.5. Станом на 1 квітня 2016 року сума заборгованості позичальника становить 61 719,85 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату проведення розрахунку еквівалентно 1 618 183,37 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 55 673,43 дол. США, що еквівалентно 1 459 657,12 грн; проценти за кредитом - 6 046,42 дол. США, що еквівалентно 158 526,24 грн; пеня за прострочення виконання зобов`язань - 5 922 554,28 грн.
6.6. Через невиконання позичальником зобов`язання за кредитним договором у позивача є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 4 травня 2017 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
7.1. Вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки має передувати вимога про стягнення боргу, бо звернення стягнення на предмет іпотеки може бути одним зі способів виконання рішення суду про стягнення боргу.
Сервіси для юристів