Постанова ВП ВС від 13.02.2020 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-1007сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

представник скаржника - Бєгунова О. О.,

представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданніскаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що ВРП протиправно погодилася з рішенням її Другої Дисциплінарної палати про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки рішення дисциплінарного органу ухвалено з численними порушеннями норм законодавства.

3. Як убачається з тексту скарги ОСОБА_1 , її доводи є аналогічними викладеним у скаргах судді та його представника - адвоката Якими Є. І., поданих до ВРП на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, та були предметом розгляду й оцінки ВРП, а їхній зміст стисло зводиться до того, що дисциплінарний орган не врахував:

- відсутність умислу судді на порушення визначених законом строків розгляду справи про адміністративне правопорушення № 756/9253/17, його навантаження, а також те, що скарга ОСОБА_2 не містила посилання на суть дисциплінарного проступку. Відтак обставини притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів під час розгляду зазначеної справи), на думку ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження;

- порушення ОСОБА_3 установленого Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (чинним на дату звернення зі скаргою - станом на 12 грудня 2016 року; далі - Закон № 22/98-ВР) порядку звернення зі скаргою на дії судді;

- нетактовну поведінку скаржника ОСОБА_3 та емоційний стан судді у день розгляду цивільної справи № 756/9538/16-ц, обумовлений сімейними обставинами. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що Велика Палата Верховного Суду має оцінити конкретний контекст ситуації, що склалася, й об`єктивну емоційну напругу, в якій перебував суддя, а також урахувати, що під час розгляду його дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою ВРП суддя визнав той факт, що повинен був поводитися стриманіше, проте зауважує, що в його діях не було складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

4. Скаржник також зазначив, що Друга Дисциплінарна палата ВРП:

- порушила строк попередньої перевірки дисциплінарних скарг ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , установлений пунктом 12.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, строк розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, визначений частиною тринадцятою статті 49 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а також відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за ознаками в його діях під час розгляду справи № 756/9538/16-ц дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, об`єднавши її з дисциплінарною справою за скаргами вказаних скаржників поза межами визначених Законом № 1798-VIII строків розгляду об`єднаної дисциплінарної справи;

- дійшла невмотивованих висновків щодо кваліфікації дій судді на підставі підпунктів «а», «г» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII;

- послалася на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2017 року, постановлену у справі № 756/9538/16-ц, чим порушила вимоги частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

5. На думку ОСОБА_1 , оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків. При цьому ВРП також не врахувала його позитивну характеристику з місця роботи, стаж роботи на посаді судді понад 16 років, а тому обраний вид дисциплінарного стягнення не відповідає принципу пропорційності, передбаченому частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII та частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII.

6. 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду пояснення, у яких доповнив свою скаргу доводами про те, що дисциплінарні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять конкретних переконливих відомостей із посиланням на фактичні дані (доводи, докази, свідчення) на підтвердження того, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справ № 756/9253/17, 756/9538/16-ц вчинив дії чи бездіяльність, які охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, тому за результатами розгляду вказаних скарг Дисциплінарна палата ВРП повинна була відмовити у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження припинити. До того ж в основу обґрунтування ухвали від 16 липня 2018 року № 2274/2дп/13 про відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою Друга Дисциплінарна палата ВРП поклала матеріали дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 та відтворила зміст ухвали Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2017 року, якою скасовано ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року у справі № 756/9538/16-ц. Проте скасування судового рішення в поєднанні з аналізом причин та підстав його скасування, власна оцінка і віднесення судових рішень до незаконних або таких, що ухвалені з порушенням вимог закону, чи надання їм визначень не може визнаватися підставою чи мотивами, з яких ВРП дійшла висновків про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Суддя ОСОБА_1 не заперечує факту призначення справи № 756/9253/17 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), стосовно ОСОБА_4 через 5 місяців після надходження матеріалів до суду, однак, обґрунтовуючи свою позицію, вказав, що причиною для таких обставин слугувало надмірне поточне навантаження на суддю, що підтверджується та узгоджується з наявними в дисциплінарній справі відомостями. Крім цього, ВРП у спірному рішенні не зазначила правових наслідків, які настали для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не вказала, яких саме процесуальних прав чи обов`язків ці особи були позбавлені можливості реалізувати чи виконати, тобто не визначила наслідків вчинення суддею дисциплінарних проступків. ОСОБА_1 також звернув увагу на те, що матеріали дисциплінарної справи місять його пояснення, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_3 не міг надати суду належних документів на підтвердження своїх повноважень, тому його статус як учасника судового процесу є сумнівним.

7. Вказані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.