Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
Справа № 635/6172/17
Провадження № 14-167цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), від імені якого діє представниця - адвокатка Приходько Олена Іванівна (далі - адвокатка), до Держави України в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМ України), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,
за касаційною скаргою, поданою від імені КМ України Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області(далі - ГТУЮ у Харківській області), на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року, ухвалене суддею Бобко Т. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 2015 році у Донецькій області на тимчасово окупованій території України у період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) загинула жінка. Обставини її загибелі достеменно невідомі. За однією з версій це сталося, коли вона їхала непідконтрольною уряду територією в автомобілі, який поблизу блокпоста наїхав на міну. За іншою - причиною смерті став обстріл селища, в якому жила жінка, незаконними збройними формуваннями організації «Донецька народна республіка». Син загиблої звернувся до суду з позовом до Держави України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок терористичного акту.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що Держава Україна відповідальна за завдання позивачеві моральної шкоди через загибель його матері. Тому задовольнили позов, але частково (у відмінному розмірі від того, про який просив позивач). Відповідач із судовими рішеннями не погодився та подав касаційну скаргу. Стверджував, зокрема, що сама по собі наявність моральної шкоди, оціненої у будь-якому розмірі, не породжує обов`язку її компенсації державою, оскільки необхідно встановити наявність усіх елементів цивільного правопорушення.
3. Розглядаючи цю справу, Велика Палата Верховного Суду мала відповісти на такі ключові питання: 1) Чи мав позивач легітимні очікування відшкодування державою на підставі статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (далі - Закон № 638-IV) моральної шкоди, завданої через загибель матері внаслідок терористичного акту? 2) Які обов`язки має держава за статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що гарантує право на життя? 3) Чи обґрунтованою є вимога позивача про відшкодування державою моральної шкоди, якої він зазнав через загибель матері внаслідок терористичного акту?
(2) Короткий зміст позовної заяви
4. 23 жовтня 2017 року позивач подав до суду позовну заяву про «відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи». Просив стягнути з Держави України в особі КМ України за рахунок коштів Державного бюджету України 1 000 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, «заподіяної терористичним актом, що призвів до загибелі матері» позивача - ОСОБА_2 (далі - матір). Позовну заяву мотивував так:
4.1. 12 березня 2015 року внаслідок терористичного акту у селищі Красний Партизан (нова назва - Бетманове) Ясинуватського району (згідно з новим адміністративно-територіальним поділом - Донецького району) Донецької області матір загинула. Факт родинних відносин позивача із нею підтверджує рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2016 року. Причиною смерті згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 13 березня 2015 року були множинні вибухові травми тіла внаслідок бойових дій.
4.2. Оскільки жодних відомостей від правоохоронних органів щодо розслідування смерті матері позивач не отримував, 12 липня 2017 року він надіслав заяву до Управління Служби безпеки України в Донецькій області (далі - УСБ України в Донецькій області), після чого 29 липня 2017 року слідчий відділ УСБ України в Донецькій області вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22017050000000244 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 258 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).
4.3. Згідно з розпорядженням КМ України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 2 грудня 2015 року № 1275-р селище Бетманове належить до населених пунктів, в яких проводилася АТО.
4.4. Оскільки КМ України організовує боротьбу з тероризмом, забезпечує необхідні сили, засоби та ресурси за Законом № 638-IV, то у спірних правовідносинах він є представником Держави України.
4.5. Позивач підтримував із матір`ю близькі родинні та дружні стосунки. Спілкування з нею відбувалося під час особистих зустрічей (дуже часто), а також щоденних телефонних розмов. Втрата матері для позивача є «довічною» та непоправною, призвела до суттєвої негативної зміни життя, що відобразилося на погіршенні його здоров`я. Спосіб отримання інформації про загибель матері й обставини, пов`язані з її похованням (під час похорон позивач піддавав ризику власне життя), підтверджують завдання позивачеві моральної шкоди. Його моральні страждання та характер відносин із матір`ю засвідчує висновок психологічного експертного дослідження від 22 вересня 2017 року № 1/9/17 (далі - висновок психологічного експертного дослідження), медична документація, протокол опитування дружини позивача від 8 серпня 2017 року.
4.6. Згідно з приписами Конституції України, Конвенції, статті 19 Закону № 638-IV та статей 1167, 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач має право на відшкодування Державою Україною моральної шкоди, завданої смертю матері.
4.7. До ситуації, в якій опинився позивач, застосовними є висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовані в його рішеннях від 8 січня 2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини» (Ayder and Others v. Turkey, заява № 23656/94) та від 7 липня 2011 року у справі «Аль-Скейні та інші проти Сполученого Королівства» (Al-Skeini and Others v. the United Kingdom, заява № 55721/07).
(3) Короткий зміст рішень суду першої інстанції
5. 24 квітня 2019 рокуХарківський районний суд Харківської областіухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: стягнув з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи; у задоволенні решти вимог відмовив. Мотивував рішення так:
5.1. 12 березня 2015 року матір отримала множинні вибухові травми тіла внаслідок бойових дій під час проведення АТО у селищі Красний Партизан, що є тимчасово окупованою територією. Від цих травм матір померла. Факт її загибелі у результаті бойових дій - обстрілу з боку незаконних збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» селища Красний Партизан - також підтверджує витяг з ЄРДР від 29 липня 2017 року щодо кримінального провадження № 22017050000000244.
5.2. Факт наявності душевних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок смерті матері, підтверджують матеріали справи, показання свідка (дружини позивача).
5.3. Відповідно до законодавства обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи. Наявність обвинувального вироку суду щодо осіб, які вчинили терористичний акт, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 Закону № 638-IV.
Сервіси для юристів